Земельна реформа і Зеленський. Чи стане для селян зеленішою земля?

logo


Tony Wesolowsky, Todd Prince

Україну, з її одними з найродючіших у світі чорноземами, називали «житницею Європи». Але й після занепаду комунізму продаж і купівля цієї землі перебувають під забороною – через побоювання, ніби її всю «скуплять іноземці чи багатії». Через цю заборону Україна щороку втрачає мільярди доларів неотриманого прибутку, кажуть у Світовому банку. Нинішній президент Володимир Зеленський обіцяв усунути цю заборону.

Це може бути однією з найсміливіших реформ, за які обіцяв узятися Володимир Зеленський. І експерти кажуть, що він може досягти в цьому успіху. І в такому разі сільське господарство, за даними Світового банку, зможе принести багатий врожай – додавши до ВВП країни до 15 мільярдів доларів щороку і збільшивши ВВП приблизно на 1,5 відсотка.

«Я вважаю, що мораторій на продаж землі буде знятий, – каже Наталія Мамонова, дослідниця Шведського інституту міжнародних справ у Стокгольмі. – Уряд уже працює над відкриттям ринку землі. Але коли саме це станеться, я не знаю».

Зеленський вказав своєму урядові розробити законопроєкт про реформу земельного ринку 2 вересня. Це має на меті подолати мораторій, що існує вже 18 років, на купівлю-продаж близько 43 мільйонів гектарів земель, одних із найродючіших у Європі чи й у світі.

«Зараз у нас є унікальна ситуація, справді унікальний шанс провести всі необхідні реформи. І я дуже цього хочу. У нас для цього є все: політична воля президента, більшість у Верховній Раді, є налаштований працювати уряд і прем’єр-міністр», – заявляє Зеленський.

Володимир Зеленський (архівне фото)

Володимир Зеленський (архівне фото)

Але навіть за нинішнього мораторію сільське господарство в Україні квітне. Розростаються великі агробізнеси, продукція яких іде вже й не так на внутрішній ринок, як на експорт. Україна нині – один із найбільших експортерів зерна і третій найбільших у світі поставник харчових продуктів до Європейського союзу. Китай зараз залежить від України в закупівлях більшої частки споживаної там кукурудзи – а не від США, як донедавна.

Прив’язаність українців до своїх чорноземів глибока й емоційна. Чимало посадовців твердить, що мораторій необхідний, щоб захистити землю від захоплення місцевими багатіями, іноземцями тощо, внаслідок чого, кажуть вони, потерпить простий народ.

Але експерти наголошують, що насправді мораторій став заохоченням до прямо протилежного: адже тепер сільськогосподарські землі не купуються за великі гроші, а орендуються задешево, за дрібну частку справжньої ціни – і це рай для великих агробізнесів.

Саме ті, хто наживається на нинішній ситуації, вже давно блокують намагання здійснити реформу ринку сільгоспземель, каже Радіо Свобода Сату Кахконен, директорка Світового банку у справах Білорусі, Молдови і України.

Що робити з колгоспами?

Після занепаду Радянського Союзу перед владою постало завдання розмежувати й поділити сільгоспземлі після ліквідації всіх 12 тисяч радянських «колективних господарств».

У грудні 1999 року президент Леонід Кучма підписав указ, який офіційно передавав сільськогосподарські землі приблизно 7 мільйонам українських селян. Усі вони отримали сертифікати, що дали їм право на паї приблизно по чотири гектари.

А через два роки набув чинності Земельний кодекс, який надав людям повноцінне право на володіння землею.

Але того ж року на купівлю-продаж сільськогосподарських земель був запроваджений мораторій. І відтоді щоразу, коли його термін мав збігти, парламент продовжував його.

Останнє наразі, десяте, продовження, ще на рік, сталося в грудні 2018-го.

Куди подітися дрібному землевласникові?

Як наголошують експерти, мораторій, що нібито мав захистити дрібних землевласників, насправді зашкодив їм.

Одна з причин – той факт, що багато отриманих ділянок насправді надто малі для ефективного господарювання. Ще одна – що селяни, незважаючи на право власності на землю, не могли використати її як заставу для отримання банківських кредитів через сумнівні можливості відчуження такої землі.

І в людей по суті не лишалося іншої можливості, ніж звертатися до великих агробізнесів, що прийшли і з самої України, і з-за кордону.

«Нікому не потрібна ділянка, відрізана чи й оточена землею іншого великого гравця, – каже Олексій Пасюк, активіст громадської організації «Екодія». – Тож часто людям не лишається особливого вибору, крім орендувати свою землю великому регіональному гравцеві – або взагалі нікому не орендувати».

Великі компанії позбирали собі значні ділянки землі на вигідних для них умовах довготермінової оренди (ілюстраційне фото)

Великі компанії позбирали собі значні ділянки землі на вигідних для них умовах довготермінової оренди (ілюстраційне фото)

І умови такої оренди стають дедалі більш невигідними для орендодавців. За словами Кахконен, ціна оренди землі в Україні дуже низька: пересічно в перерахунку 37 доларів за гектар – порівняно зі 195 доларами у Франції, 219 в Німеччині чи й 279 доларами в Болгарії.

«Цей ринок не відкритий і не прозорий, ніяких реєстрів цін оренди не існує. Тож землевласники не мають належної інформації про ціну своєї землі, – каже вона. – Мільйони малих українських землевласників орендують свій найцінніший статок лише за частку від потенційної ціни. Це не лише непродуктивно, але й несправедливо щодо 4,5 мільйонів малих українських землевласників».

Та незважаючи на всі виклики, невеликі родинні господарства відіграють незамінну роль у наповненні внутрішнього ринку продуктами тваринництва, а також фруктами й овочами, каже Радіо Свобода Дмитро Приходько, старший економіст Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН. А загалом, додає він, дрібні господарства виробляють 40 відсотків від усієї сільгосппродукції.

Зростання «латифундій»

Сумнівний юридичний статус землі, створений мораторієм, привабив великі компанії. Вони позбирали собі значні ділянки землі на вигідних для них умовах оренди – в деяких випадках укладених на 49 років. Такі «латифундії» переважають в експортно орієнтованому секторі: 93 такі великі господарства контролюють принаймні по більш ніж 10 тисяч гектарів кожне, а деякі з них – і сотні тисяч гектарів. При цьому пересічний розмір фермерського господарства в Україні – трохи понад 1 тисячу гектарів. Провідна двадцятка таких великих агробізнесів нині контролює 14 відсотків від усіх сільгоспземель України.

Найбільше з них, «Кернел», гордо називає себе найбільшим в Україні виробником і експортером соняшникової олії; за повідомленнями, воно контролює близько 570 тисяч 500 гектарів землі. Цю компанію, акції якої торгуються на Варшавській біржі, заснував 2007 року Олег Веревський – колишній народний депутат, що встиг побувати в багатьох фракціях, найбільше в «БЮТ» і Партії регіонів.

В Україні 2018 року був рекордний урожай зернових – загалом понад 70 мільйонів тонн (ілюстраційне фото)

В Україні 2018 року був рекордний урожай зернових – загалом понад 70 мільйонів тонн (ілюстраційне фото)

Іще одна така компанія, «Укрлендфармінг», за повідомленнями, теж контролює близько 570 тисяч гектарів. Її власник, Олег Бахматюк, почав кар’єру в 1990-х роках як менеджер російської посередницької компанії «Ітера», що постачала газ, зокрема, до України. Він також є власником «Авангарду», одного з найбільших у світі виробників яєць і яйцепродуктів.

Ці агробізнеси займають усе більше й більше землі і станом на 2017 рік контролювали 6,25 мільйона гектарів – порівняно з 1,7 мільйона 2006 року, за даними звіту українських дослідників.

Можливість добре заробити приваблює й іноземний капітал. У січні 2014 року американський сільгоспвелетень Cargill, який уже два десятиліття мав в Україні два великі заводи соняшникової олії і кілька елеваторів, купив 5-відсоткову частку в «Укрлендфармінгу». Тепер ця компанія – один із найбільших експортерів українського зерна і соняшникової олії.

Також американські компанії Bunge й Archer Daniels Midland і швейцарська Glencore ведуть бізнес в Україні – їм належать переробні підприємства і експортні термінали на Чорному морі.

Рекордні врожаї і звинувачення в корупції

2018 рік став іще одним рекордним роком для українського сільського господарства, принісши рекордні врожаї – за даними Держстату, зернових і зернобобових, у першу чергу кукурудзи, соняшника і сої, було зібрано разом 70,2 мільйона тонн.

Головні ринки для українських зернових – Китай, Північна Африка, Близький Схід і Західна Європа. Валютні надходження від агроекспорту за період із січня по листопад 2018 року перевищили 17 мільярдів доларів, що свідчить про зростання ролі сільського господарства в економіці України.

Але, кажуть активісти, частина цих грошей повертається з України назад до тих країн, де базуються багато з агробізнесів, позбавляючи країну надходжень капіталу і податків.

А крім того, є й податкові пільги, і державні субсидії. Провідним отримувачем щедростей держави став 2018 року «Миронівський хлібопродукт» – компанія, що, всупереч назві, є провідним виробником не хліба, а продуктів птахівництва. Її власник – Юрій Косюк, якого називають близьким другом колишнього президента Петра Порошенка. Ця компанія завдяки програмі відшкодувань, ухваленій парламентом, отримала субсидій майже на 30 мільйонів доларів.

Потрібні зміни

Реформаторські зусилля Зеленського, якщо вони здійсняться, мають, за словами активістів, у першу чергу бути спрямовані саме на ці, як кажуть критики, несправедливість і корупцію.

«Важко передбачити, що буде з новим парламентом, але, звичайно, є зміни в розрахунках, і міжнародні донори теж вимагають відкриття ринку. Тому шанси, що мораторій знімуть, зараз вищі, ніж раніше», – каже Пасюк.

І є ознаки того, що адміністрація Зеленського збирає всю можливу підтримку, щоб провести ці зміни.

Андрій Радченко, голова державної компанії «Аграрний фонд», у серпні їздив до Вашингтону, щоб здобути підтримку реформ, і найняв вашингтонську лобістську компанію Yorktown Solutions для допомоги в цьому.

В інтерв’ю Радіо Свобода він сказав, що Росія вдається до тактики залякування, щоб переконати українців, ніби багаті іноземці захоплять усю їхню землю. За його словами, уряд має протистояти такій російській пропаганді, ведучи свою кампанію для пояснення людям, що насправді принесе реформа.

Як наголосив Радченко, в жодній із 12 країн колишнього соціалістичного блоку, де була здійснена така реформа, іноземці не захопили землю.

А Пасюк, зі свого боку, каже, що зняття мораторію небагато змінить і для великих сільгоспгравців.

«Вони вже контролюють землю через довготермінові угоди оренди. Тому це на них не дуже і вплине», – каже він.

Алекс Фрішберґ, американський юрист із багаторічним досвідом роботи з бюрократами в Києві, прогнозує, що в цій реформі Зеленський матиме успіх.

«Зеленський проведе зняття давно застарілого мораторію на продаж сільськогосподарської землі з такою ж швидкістю й ефективністю, як він зняв імунітет членів парламенту», – каже юрист.

«І нарешті Україна зробить те, що мала зробити 28 років тому», – додає він.