Олександр Герега: купили б Amazon, якби продавали

Ексклюзивне інтерв’ю з співзасновником групи компаній «Епіцентр К» Олександром Герегою і генеральним директором ДК Петром Михайлишиним

Автор: Тетяна Хом’як

«Сьогодні торгові центри «Епіцентр» практично не мають нічого спільного з проєктами, які були 10 років тому», — розповідає Олександр Герега, розгортаючи схему перебудови торгового центру на вулиці Городоцькій у Львові.

«Його велика територія розділена комунікаційним коридором — сам ТЦ розташовано у Львові, а паркінг — у Львівській області», наголосив він.

«Це один із перших «Епіцентрів», який ми робили не інтуїтивно, не з бажань, а мовою цифр. Це вже був напівідеальний проєкт. Запустили його у 2006 році, коли Львову виповнилось 750 років. Ось тут Городоцька — це торгова вулиця, тут діє Городоцький базар, тут Кільцева й дорога пішла на Городок. Коли будувались, були тут єдині, а зараз Кільцева Львова просто бурлить», — емоційно підкреслює власник найбільшої мережі торговельних центрів в Україні.

За його словами, цей «Епіцентр» уже незабаром відкриється в новому форматі: з’явиться хаб доставки та drive-in арена — це, за своєю суттю окрема торгова територія, на яку можна заїхати безпосередньо автомобілем і завантажити потрібний товар, не залишаючи авто на паркінгу. Такі drive-in арени діють у Німеччині, «Епіцентр» давно на них задивлявся. Крім того, з’являться нові торгові території під відкритим небом: з будівельними матеріалами та вуличними рослинами. У Львові традиційно полюбляють вуличні рослини, адже це місто наближене до Європи, розповідає далі Герега.

Найбільш бурхливим періодом в історії розвитку компанії були 2007–2011 роки, а пік успіху — у 2012–2013 роках, згадує Герега.

«У цьому році «Епіцентр» вийде на показники 2013 року? У доларах, маю на увазі», — запитує він керівників різних напрямків «Епіцентру», які також присутні на зустрічі, й отримує від них підтвердження. Герега із задоволенням робить екскурси в історію розвитку компанії та розмірковує про її майбутнє, натомість, коли мова заходить про операційну діяльність компанії, передає слово топ-менеджменту.

«Аналогів формату «Епіцентра» наразі у світі не існує. Чому? Ніде немає стільки зібраних під одним дахом потужностей та магазинів у форматі shop-in-shop. Якщо 10 років тому в нас було 40 торгових департаментів, то зараз їх уже понад 70″, — розповідає генеральний директор компанії Петро Михайлишин, і перелічує нові бренди, які виросли з окремих відділів будівельного гіпермаркету впродовж останніх років. Деякі з них «Епіцентр» має намір активно розширювати поза межами своїх ТЦ (зараз їх 73). Наприклад, центри техніки «Це Те», галереї «Деко», швейцарську мережу магазинів спорттоварів Intersport, дитячий магазин «Епік» у новому концепті та ін.

«ТРЦ раді бачити «Епіцентр» у якості орендаря, бо концепції наших брендів якісні, робочі, вони генерують відвідуваність», — переконує Герега й запевняє, що компанія готує багато змін для ринку ритейлу.

«Більшість із них почнуться з Києва, як і перший гіпермаркет «Епіцентр», який був побудований у 2003 році за прототипом польської Castorama в Деснянському районі столиці.

— Які можливості вам подарувала криза, пов’язана з коронавірусом?

Герега: У період карантину ми мали час, щоби значно підсилили IT-напрям та зосередитися на розробці технологічних рішень та клієнтських сервісів.

Гадаю, «Епіцентр» у 2020–2021 році дасть ринку ритейлу багато цікавих і гучних подій, не менш важливих, за покупку «Нової Лінії» у 2013 році.

— Готуєтесь знову когось купити?

Герега: Amazon, якби продавали. Але не знаю, хто б міг цю угоду закрити (сміється). А взагалі, мережу на 100–200 аптек придбали б, адже коронавірус подарував нам новий напрям — «Аптека».

Михайлишин: Так, «Епіцентр» буде розвивати аптеки та створює новий департамент — «Засоби захисту».

— Гадаєте, аптечний напрям має перспективи?

Герега: Він має бути в резерві. Щоб у разі потребі ми могли запропонувати весь перелік необхідних товарів, який був у мережі під час пандемії.

Звичайно, це бізнес, але він має й соціальну складову: забезпечення захисту населення.

— Де з’явиться перша аптека?

Михайлишин: Першу аптеку ми вже відкрили у Вінниці та плануємо далі розширювати мережу.

«Аптека», «Медтехніка» й «Засоби захисту» будуть на єдиній площі, бо це супутні товари.

— Готуєтесь скуповувати дешеві активи в період кризи?

Михайлишин: Дійсно, у період кризи, як правило, активи дешевшають, і, зокрема, земельні ділянки. Нам цікаві ділянки під будівництво торгових центрів, оскільки ми плануємо й надалі заходити в районні центри. Крім того, розглядаємо великі міста. У багатьох з них ми опрацьовуємо цікаві локації для споживача.

Також це спосіб наростити земельний банк в агросекторі. Важливо, однак, мати доступ до дешевих кредитних ресурсів, оскільки банки в період криз також згортають кредитування. Але ми це проходили вже декілька разів, маємо гарну кредитну історію, банки нас добре знають, тому думаю, проблем із цим не буде.

Про конкуренцію з ІКЕА та нові напрями

— Ще якісь нові напрями плануєте розвивати?

Михайлишин: У нас створений цілий напрямок «НЕКТАР» — Напрямок ексклюзивних концептів та розвитку — який працює над розробкою нових концептів та удосконаленням тих, що є.

Ви мали можливість бачити наші оновлені галереї «Деко», де зібрані всі товари для домашнього затишку. У новому форматі запрацював наш дитячий магазин «Епік». Плануємо переформат магазинів косметики «Мон Шері». У новому концепті вони стануть ще більш сучасними та комфортними, пропонуючи клієнткам не тільки сервіс, а ще й емоцію.

Відкрили центри видачі замовлень (ЦВЗ) інтернет-магазину epicentrk.ua у новому форматі з адресною системою зберігання, автоматизацію всіх процесів та комфортною зоною очікування та дозвілля для дітей. Наразі працює п’ять таких ЦВЗ — три в Києві та по одином у Вінниці та Бучі. Уже до кінця року з’явиться 40 ЦВЗ у новому форматі.

— Нещодавно відбулася важлива подія на ринку — запуск, хоча й не без проблем, бізнесу ІКЕА. Яку долю ви займаєте в сегменті товарів для дому, там, де перетинаєтеся з IKEA?

Герега: До нас прийшла абсолютно інша IKEA, не та, на яку ми чекали стільки років. Замість величезного двоповерхового торгового центру з великим паркінгом, з великими логістичними та складськими можливостями — маленький міський формат. Наш, трішки не цивілізований ринок, на жаль, не дав IKEA можливості розвиватися. Вона розвивається поза Україною, у Польщі та Росії. У нашому ринку важко розібратися. Praktiker зник, OBI теж. Leroy Merlin є, але в нього тут є «великий брат» — «Ашан».

Михайлишин: «Епіцентр» у цьому сегменті працює з 2003 року. Обсяг товарів для дому в мережі переважає будівельні чи оздоблювальні товари, і складає понад 50%. Появу на ринку такого гравця як IKEA ми розглядали як додатковий стимул для розвитку, оскільки конкуренція рухає вперед. Але, на жаль, не склалося.

— Які ще є перспективи для розширення мережі?

Михайлишин: Зараз ми концентруємось на будівництві «Епіцентрів» оптимального формату — 4–6 тис. кв. м у райцентрах. Ми готові відкрити ще, орієнтовно, 50 таких об’єктів.

Також ми зважаємо на те, що в Україні майже 600 райцентрів, але більшість з них має невелике населення — 10–15 тис. Там не доцільно відкривати ТЦ на 4 тис. кв. м, а будувати щось менше — це вже буде не «Епіцентр». Такі формати не зможуть помістити всі наші напрями та відділи. Втім, щоби задовольнити потреби мешканців цих населених пунктів, ми розбудовуємо онлайн-систему з великою логістичною інфраструктурою, яка забезпечить жителів не лише районних центрів, але й сіл.

Герега: Коли «Епіцентр» заходить у райцентр або місто, що відбувається? Приходить сильний гравець і мобілізує весь бізнес. Тобто, весь ринок штовхає до змін.

— Розглядаєте плани експансії в інші країни?

Герега: Щоби заходити в іншу країну, треба добре вивчити ринок, чи є місце для ще одного серйозного гравця. Ринок Польщі нам дуже цікавий, але сьогодні там треба купляти готову систему й під неї створювати торгові центри. А бути ще одним гравцем на ринку — відкрите питання…

— Але наразі концентрується на розвитку й насиченню українського ринку?

Герега: Звичайно, хочеться вийти за межі України, але треба, щоби це був великий ринок. Якщо міркувати про кордони колишнього Радянського Союзу, то, наприклад, якщо збудуємо три торгових центри в Грузії, то повністю «з’їмо» цей ринок. Казахстан — трошки більший, і ринок наче непоганий, але там найважча логістика у світі. Ми думали виходити в Росію. Це цікавий ринок, оскільки там немає внутрішніх гравців, але політична ситуація змінила наші плани.

Про закриття «Нової Лінії» та нові проєкти «Епіцентру»

— Чому ви, у результаті, відкинули польський ринок?

Герега: У 2013 році «Епіцентр» придбав «Нову Лінію» — 16 гіпермаркетів по всій Україні — і понад рік був зайнятий інтеграцією двох мереж. Це на якийсь час відвернуло нашу увагу від експансії в іншу країну. Була велика інвестиція і великий обсяг роботи. Він і зараз залишився. Ми багато років вагалися, чи залишати бренд «Нова Лінія», бо якщо дивитися через призму бізнесу, модель «Нової Лінії» не ефективна. А, з іншого боку, нам хотілося дати споживачу можливість вибору.

Михайлишин: Після придбання «Нової Лінії» ми зайнялися приведенням стандартів мережі до більш високих стандартів «Епіцентру». Коли ми придбали «Нову Лінію», вона мала в сім разів менші обороти, ніж «Епіцентр». Фактично, ми купили збиткову компанію, але за п»ять місяців нашого операційного управління вона вийшла в плюс.

Сьогодні ми почали процес переформатування всіх гіпермаркетів «Нова Лінія» в ТЦ «Епіцентр». Це передбачає серед іншого й розширення асортименту. У «Новій Лінії» представлено лише 60 тис. артикулів, тоді як під брендом «Епіцентр» буде, мінімум, 500 тис. У Борисполі та Бучі вже перебудували та добудували торгові центри. У Запоріжжі переформатовуємо, далі Чабани. У майбутньому процес переформатування та ребрендингу «Нової Лінії» продовжиться.

— За скільки часу плануєте повністю вивести «Нову Лінію» з ринку?

Михайлишин: У 2020 році ми точно не встигнемо. По-перше, карантин вніс свої корективи. По-друге, ми за перше півріччя додали багато нових проєктів, яким необхідно дати життя.

— Отож, переформат «Нової Лінії», розбудова «Епіцентрів» невеликих форматів, що далі?

Михайлишин: Є ще один яскравий прообраз проєкту, який міг би бути дуже цікавим для ринку. Це поки концепт. На сьогодні є великий запит на три-чотириповерхові «Епіцентри» в центральній частині столиці. Не на Хрещатику, звичайно, але ближче до центральної частини міста. Є такий запит, тому ми маємо розробити проєкт, який міг би втілитися в контурах великих міст.

— Ділянок під це ще немає?

Михайлишин: Проєкт поки на стадії розробки.

У нас багато поточних будівництв. Наприклад, будуємо в Запоріжжі третій ТЦ площею 23 тис. кв. м, що в результаті дасть 750-тисячному населенню доступ одразу до трьох ТЦ у різних частинах міста.

До Дня незалежності зробили подарунок вінничанам та запустили другий ТЦ площею 25,8 тис. кв. м. Фактично він став нашим флагманом — саме в новому ТЦ у Вінниці представлені наші shop-in-shop у нових форматах, а також нові концепти — «Дім води» та «Продукти». А перед цим, у березні, відкрили оновленний та добудований перший ТЦ у Вінниці, збільшивши його загальну площу з 22 тис. кв. м до 36 тис. кв. м

У Кропивницькому хочемо розширити ТЦ на 10 тис. кв. м — до 28 тис. кв. м.

На цей час завершили переформатування, не виходячи з периметру будівлі, торгових центрів у Львові, Харкові та Дніпрі та в планах переформатувати у Хмельницькому.

Ми вклали серйозні інвестиції та продовжуємо фінансувати будівництво ТЦ у Житомирі, Долині, Калуші, Первомайському, Мелитополі. 

І ще в планах 12 ТЦ оптимального формату в невеликих містах.

Про логістику та e-commerce

— Під усі ці грандіозні плани будете розбудовувати логістичну систему?

Герега: Наша логістика буде обслуговувати омніканальну систему. «Епіцентр» будує суміш фулфілмент-центрів із логістичними потужностями. У нас єдина система в Україні, яка працює з великогабаритними товарами, і ми змушені мати площі універсальні, комбіновані.

— Тобто ви плануєте побудувати ще кілька складських комплексів?

Михайлишин: Зараз у нас справді на порядку денному питання № 1 — будівництво логістичних комплексів, які будуть обслуговувати не лише торгові центри, але й онлайн-торгівлю.

На даний час у нас є два фулфілмент-центри в Києві (на вул.Віскозній та вул.Полярній) загальною площею 42 тис. кв. м і централізований логістичний центр у Калинівці (Київська область) на 80 тис. кв. м. Він забезпечує 75% постачання на наші ТЦ, туди завозяться товари від постачальників, а далі власним транспортом ми розвозимо товари у регіони. Зараз у Калинівці ми додатково будуємо новий фулфілмент-центр площею 73 тис. кв. м, який хочемо відкрити до кінця 2020 року. Він буде обладнаний найсучаснішою сортувальною й мезонінною системою складування, об’єднаною конвеєрною системою. Інвестиції в проєкт складають приблизно EUR15 млн. За два роки плануємо додатково побудувати ще два великі об’єкти загальною площею 100 тис. кв. м, тобто фактично подвоїти діючі логістичні потужності.

— У цьому році інтернет-магазин 27.ua почав працювати під брендом epicentrk.ua. Чому тільки зараз?

Михайлишин: Онлайн-напрям створювався, коли бренд «Епіцентр» вже був розвинутий і мав репутацію на ринку. Для того, щоби запустити онлайн-напрямок була створена партнерська компанія, яка почала його розвиток з нуля. Коли інтернет-магазин вийшов на хороші позиції за рівнем роботи, які можуть додати потужності бренду «Епіцентр», а не навпаки, ми об’єднали ці канали й пішли шляхом омніканальності.

— Яку долю, в перспективі, може зайняти онлайн-напрям у продажах?

Михайлишин: Були дні у квітні, коли доля онлайну була 10%. Це дуже багато для такої системи як ми. Наразі це, майже, 5%.

Про операційну діяльність мережі «Епіцентр»

— Під фулфілмент-центр ви нещодавно взяли кредит в австрійському Raiffeisen Bank. Я знаю, що компанія також активно вела переговори з ЧБТР та ЄІБ щодо отримання кредитів. Як пандемія вплинула на ці процеси?

Михайлишин: Ми взяли кредит на $70 млн у Чорноморському банку торгівлі та розвитку й зараз працюємо над його збільшенням. Маємо можливість отримати в Європейському інвестиційному банку кредитні кошти на суму EUR190 млн. ЄІБ дуже добре вивчив нашу компанію, ми виконали всі умови, які вони висували щодо аудиту нашої діяльності. Тому наразі в них є розуміння, що ми є позичальником, якому можна виділити кошти без будь-яких сумнівів на дев’ять років.

— Які фінансові результати всієї ГК «Епіцентр» за 2019 рік?

Михайлишин: У 2019 році сукупний товарообіг ТОВ «Епіцентр К» склав 54,8 млрд грн, «Нової Лінії» — 6,3 млрд грн. Якщо порівнювати з 2018 роком динаміка приросту склала, приблизно, 10%. Майже 4,6 млрд грн ми сплатили податків у бюджети всіх рівнів. А за вісім місяців 2020 року компанія вже сплатила понад 4 млрд грн податків.

Окрім податків, минулого року ми інвестували в економіку понад 9,5 млрд грн — це будівництво елеваторів, купівля техніки, будівництво нових ТЦ, добудова заводу керамічної плитки. В Україні часто люблять уповати на іноземного інвестора, але подивіться на нас: за рік ми інвестуємо $300 млн в економіку країни. Це нові робочі місця, податки в бюджети, збільшення ВВП. Ми входимо в 30-ку найбільших компаній України. Так от, якби кожна компанія з цієї 30-ки інвестувала стільки, як ми щороку, то нам би були не потрібні кредити МВФ. І в періоди криз ми намагаємося ще більше нарощувати інвестиції. Свій прибуток компанія не виводить в офшори, а інвестує в розвиток.

В умовах кризи важливо, щоби великі компанії генерували наповнення бюджету, оскільки, наприклад, такі країни, як Німеччина чи США, мають такі профіцити бюджетів, що вони можуть і два роки не працювати. Але це не про нас. У нас суцільні діри, і запозичувати ще більше — не вихід. Коли працює один працівник торгівлі, це означає, що працює п’ть-шість працівників виробництва, товари яких ми продаємо. У нас не так багато галузей, які функціонують і генерують кошти до бюджету.

— Які державні стимули потрібні «Епіцентру», як потужному внутрішньому інвестору, щоби й далі інвестувати в країну?

Михайлишин: Українські інвестори вже давно не чекають на державні стимули. Ми не розраховуємо на інвестнянь, достатньо зменшення тиску контролюючих та податкових органів на бізнес. Ми хочемо мати можливість нормально працювати, а не постійно озиратися навкруги.

З початку року в «Епіцентрі» пройшло 246 перевірок. МВС, Держспоживстандарт, ДСНС, Держслужба з питань праці, водоканал, інспекція газу та інші. Показово, що за результатами цих перевірок порушень з боку працівників “Епіцентру” не встановлено. Притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності відсутні. Це все свідчить про невмотивований характер таких перевірок. Скажіть, це називається підтримка бізнесу?

«Епіцентр» — один із найбільших платників податків в Україні та один з найбільших роботодавців. У групі компаній «Епіцентр» працює 34 тис. людей. За вісім місяців ми заплатили близько 4 млрд грн податків.

Звичайно контроль має бути, але розумний, в інтересах держави, а не контролюючих органів.

— Під час карантину відбулось суттєве зниження темпів будівництва в країні, проте зараз вони відновились. Чи відчули ви ці коливання? Як долю на сьогодні в продажах мережі займають будівельні матеріали?

Михайлишин: Не суттєво. Якщо на початку розвитку будівельні товари в нашому асортименті складали 20%, то зараз — 6,9%.

А в період карантину найбільшу долю продажів зайняла побутова хімія. Загалом, ця група товарів уже давно виходить на 5%-й рівень у структурі продажів.

Герега: Ми — давно не будівельний гіпермаркет, тому й диверсифікуємо продажі. У нас уже є вся непродовольча і відтепер і продовольча лінійка товарів. Якщо хтось на ринку може запропонувати більший асортимент, скажіть хто?

— Як компанія коригує прогнози на цей рік, з огляду на нові обставини?

Михайлишин: Щороку ми закладаємо у своїх планах, як правило, 20% зростання. Цього року за оптимістичним сценарієм, ми вийдемо на торічні показники, оскільки на карантині ми продавали лише 50 тис. найменувань товарів, у той час, як наш звичайний асортимент — 500 тис. SKU. У першому кварталі товарообіг мережі «Епіцентр» склав +11%, тому що січень-лютий був результативним, потім половину березня ми ще працювали у звичному режимі. А у квітні відбувся суттєвий спад у порівнянні з минулим роком. І це за умов, що доля онлайн-напрямку в загальному обороті компанії зросла.

— Чи відбувається імпортозаміщення на певні групи товарів зараз, у зв’язку з коронакризою?

Герега: Імпортозаміщення — це тема №1 у нас, не зважаючи на пандемію. З кожною кризою доля імпорту зменшується. Ми намагаємося позбуватися валютної складової і всіх процесів, пов’язаних із митницею, нам простіше мати стосунки з українськими товаровиробниками.

Колись ми починали з 25% імпорту, зараз він становить 11%. Вітчизняні виробники все частіше просять: дайте нам взірці того, чи іншого товару з Китаю, ми зробимо його дешевше. Чому ні? А криза лише прискорює такі процеси.

— Чи вийшла вже нова керамічна фабрика на повну потужність виробництва?

Михайлишин: У липні минулого року ми запустили першу чергу заводу керамічної плитки в Калинівці — дві лінії. Вони вже пройшли стадії тестових режимів і вийшли на повну потужність — 6 млн кв. м на рік. На початку 2021 року буде запущено третю виробничу лінію на заводі, що дасть змогу збільшити потужності до 9 млн кв. м на рік.

Цей напрям виробництва має експортний напрямок. Зокрема, маємо намір експортувати до 60% плитки, бо вона робиться на обладнанні італійської компанії Sacmi, яке на сьогодні вважається найкращим у світі. Проте найменше відхилення в процесах його роботи одразу б’є по якості. Тому зараз ми на завершальному етапі відшліфовування процесів разом з італійськими спеціалістами. Можу сказати, що вже виходимо на рівень якості кращих європейських та світових виробників.

Далі на черзі запуск виробництва санфаянсових виробів, тобто умивальників, унітазів. Цю групу товарів ми реалізуємо у своїй мережі й тому добре розуміємося на них. Хоча це досить специфічне виробництво, але воно керамічне, тобто використовуються ті самі матеріали, що і для виробництва плитки. Інша рецептура, але це не складно. У нас напрацьована логістика, налагоджені зв’язки. Коли ми це розвинемо, то маємо шанси стати одним із ключових виробників у галузі кераміки.

Крім того, триває модернізація на діючому заводі «Карпатська кераміка» (Калуш), що дасть змогу відновити потужності до 3 млн кв. м.

Про «Епіцентр-Агро»

— Чи виправдав себе агронапрямок?

Михайлишин: Ми можемо точно сказати, що він не є збитковим. Минулого року ми експортували зернової продукції на суму $86 млн. У структурі доходів компанії агронапрям зараз складає близько 15%, але ми ще не вийшли на планові показники виробництва рослинницької продукції. Ми перебуваємо в процесі розбудови елеваторного господарства, наразі маємо 14 елеваторів (будуємо два нових і чотири перебудовуємо). Шість із них перейшли під управління компанії після завершення угоди з придбання частки активів «Сварог Вест Груп».

Герега: Можливості диверсифікації аграрного підприємництва захоплюють. Моя мрія — щоби кожну культуру, яку вирощують в Україні, переробляли в Україні, а сировину перестали продавати. Так, це нереально, нам світові лідери цього не дадуть. Але ніхто ж не сказав, що за це не можна боротись.

Сьогодні, на жаль, ми користуємося іноземним насінням, репродукцією, технікою. Треба боротися за те, щоби хоча б частково виробляти в Україні сільгосптехніку, додавати певні українські складники в процес ведення сільського господарства. Цей ринок дуже великий, Україна входить у п’ятірку-сімку за використанням сільгосптехніки. Якби виробнику дали державну гарантію, він би залюбки переніс частину виробництва в Україну. Має бути чітка державницька політика.

— «Епіцентр» націлений розвивати переробку?

Михайлишин: Це наш обов’язок. На сьогодні ми рухаємось у цьому напряму. Ми замовили два аудити і з професійними командами працюємо над кожним сегментом, щоби розуміти, як правильно позиціювати себе в цьому напряму й диверсифікувати галузь.

— Чому у вас в аграрному напряму не прижилися «топи» з інших відомих аграрних компаній-конкурентів?

Михайлишин: Чому не прижилися? Ми шукаємо людину — топ-менеджера рівня “Епіцентра”, який буде глибоко розуміти специфіку бізнесу та розділяти з нами спільні цінності. І цей пошук не легкий.

— Які завдання ви ставите перед новим керівником напряму?

Михайлишин: Насамперед, сектор переробки. Ринки збуту переробного сектору і, звичайно, оптимізація бізнес-процесів. Ми вважаємо, що перший тайм ми почали правильно. Чому? Ми збудували велику елеваторну мережу, готуємось до перероблення. Необхідно десь акумулювати запаси. Коли відкриється ринок землі, потрібні кошти, щоби її купувати. Щоб взяти кошти для розвитку, мають бути основні засоби. Що ми можемо дати, маючи, наприклад, 500 тис. га землі в оренді? Банк не візьме договори оренди, їх завтра можуть розірвати. Банку потрібна застава. Ми маємо показати, що в нас є основні фонди.

— Скільки земель ви плануєте придбати?

Михайлишин: Як юридична особа ми дістанемо право купувати землю лише за три роки. Тому маємо час, щоб обрати банк для отримання доступного кредиту й підготуватися до придбання землі. Одразу викупити 100% землі, яку маємо в користуванні, ми не зможемо. Практика інших країн свідчить, що не більш ніж 10–15% землі продають у перші два роки. Є категорія людей — вона складає до 10% — які не переймаються питаннями землі у їхній власності, ціну їй вони не знають. Здебільшого це урбанізоване населення, якому перейшла в спадок батьківська земля. Саме вони готові якнайшвидше скинути із себе цю землю, як тягар. Також є частина людей, які мають нагальну потребу продати, щоб отримати кошти, або на лікування, або на інші потреби, інші пайовики розглядають паї як актив, що постійно приносить кошти й не будуть поспішати його продавати.

Безумовно, ми підготуємось, і будемо купувати земельні ділянки, що будуть пропонувати для продажу, і насамперед на тих полях, які ми зараз обробляємо.

— Які культури плануєте переробляти?

Михайлишин: Хочемо виготовляти корми з кукурудзи. Білок, протеїн, який використовуються в різних галузях, у тому числі, йде на корми. Такі речі, які виробництво біоетанолу з кукурудзи, зараз непопулярні у світі. Обвал нафти показав, що ці заводи нерентабельні. За такої дешевизни виробляти біоетанол на експорт зовсім не вигідно. А ось на продукти споживання, для відгодівлі, і харчові продукти є попит.

Герега: Кукурудза — це одна з культур в Україні, яку найменше переробляють. Кліматичні умови дають змогу Україні все більше переходити на цю вигідну культуру. Нам вдалося відвідати кілька заводів, які переробляють кукурудзу, починаючи з Польщі й закінчуючи США, і ми бачимо величезний потенціал. Але світовий ринок зачинений і нових гравців туди пускають важко. Хоча населення земної кулі збільшується і харчові продукти набувають великого значення. Зараз ми в пошуках своєї ніші.

— У вас тільки по кукурудзі є плани переробки?

Михайлишин: Ми були близькі, щоб увійти в олійну галузь, але зрозуміли, що тут уже є сформована група сильних гравців, висока конкуренція на внутрішньому ринку. Нас також хотіли залучити у виробництво цукру. Однак по українському цукру б’є тростина, яка є дешевшою за собівартістю, а, отже, цукор із неї дешевший. До того ж, внутрішній споживчий ринок звузився після анексії Криму та Донбасу, сусідні країни теж неактивні. Тому конкурувати з тростиною, яка є багаторічною рослиною, ми не в змозі.

Схожа ситуація в олійній галузі. На ринку вже з’явилися такі гібриди пальм і технології їхнього перероблення, що пальмова олія вже не така шкідлива, як раніше. Пальму посадив і вона кожного року родить, а соняшник треба щороку сіяти. Отже, соняшникова олія потроху починає просідати, пальмова олія її витісняє. Втім цього року соняшникова олія почала потроху зростати і це вселяє оптимізм.

А от кукурудза… Поки США тримають її на висоті як стратегічний продукт, буде ще багато років привабливою, і продукти з неї будуть конкурентними та високомаржинальними.

— Якісь конкретні кроки в цьому напряму вже реалізуєте?

Михайлишин: Десь за півроку, а може і швидше, будемо розуміти куди рухатись, з чого починати. Потім буде будівництво відповідного заводу, що не є складним процесом. Нам потрібно побудувати стосунки з кінцевими споживачами. Водночас, треба мати гарантії, що партнер буде довгостроковим, що це та інвестиція, яка окупиться. Важливо також диверсифікувати постачання: нам потрібні декілька ринків збуту за кордоном, щоби мати гарантії на випадок, якщо на ньому відбудуться зміни.

Усі вміють створювати додану вартість на місцях, а от щоби продавати її на експорт потрібний зовсім інший рівень зусиль.

Якими будуть стосунки з Євросоюзом після карантину ми теж ще не знаємо, можливо, будуть обмежені допуски з країн за межами Євросоюзу. Але ми готові до викликів, завжди треба знаходити шляхи виходу з кризи.

— Які прогнози на рік за аграрним напрямом?

Михайлишин: Ключове завдання на поточний рік — закріпити результати минулого року й підвищити ефективність нашого аграрного бізнесу. Маємо виростити понад мільйон тонн зернових і отримати від експорту цих зернових $150 млн. Разом із цим будемо й далі шукати шляхи розширення земельного банку.

Розвиток — це головний девіз «Епіцентр». Будемо слідувати йому попри кризу та карантин.