Нацбанк пропонує хеджувати ризики, або як не втратити валюту

logo


Нещодавно відбулася фахова дискусія представників НБУ та бізнесу щодо курсу гривні та хеджування валютних ризиків на платформі European Business Association (EBA), повідомляє прес-служба Нацбанку.

Ми вирішили донести ключові тези дискусії щодо перспектив хеджування з огляду на валютну лібералізацію та потреби українського бізнесу.

Чому це важливо

В більшості розвинутих країнах діє режим гнучкого курсоутворення, за якого курс нацвалюти визначається ринком. В таких умовах курсове коливання може відбуватися як в один, так і в інший бік, в залежності від економічних тенденцій. Йдеться про попит-пропозицію всіх учасників валютного ринку (бізнес, населення, фінансові установи, іноземні інвестори) в конкретний момент часу. Варто зазначити, що середньострокові та довгострокові тенденції на валютному ринку формуються під впливом фундаментальних економічних факторів: динаміки експортно-імпортних операцій, іноземних інвестицій, продуктивності виробництва тощо. Відтак управління валютними ризиками є найбільш оптимальним, коли опираються на відповідні фундаментальні фактори та тенденції. Саме таким підходом є хеджування валютних ризиків.

Нагадаємо, ключовими пріоритетами послаблення на валютному ринку є зняття низки обмежень, які створюють найбільше додаткових труднощів для ведення зовнішньоекономічної діяльності та стримують нові іноземні інвестиції в Україну.

Хеджування в умовах гнучкого курсоутворення

У 2015 році НБУ відмовився від фіксованого курсу, запровадивши гнучке  курсоутворення.  З того часу режим гнучкого курсоутворення є важливим елементом політики інфляційного таргетування й виступає ключовим запобіжником накопичення дисбалансів у економіці. Лише в таких умовах вдається досягнути стійкого економічного зростання. А досягнення стійких темпів зростання та низької інфляції останнім часом є найкращим свідченням правильності обраного шляху.

Слід зазначити, що гнучке курсоутворення, створюючи стратегічні переваги для економіки в цілому, також вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності бути вибагливішими до власного бізнес-планування та вибудовувати виважену стратегію управління валютними ризиками.

Завдяки валютній лібералізації, яку проводить НБУ, українські компанії також мають можливість використовувати сучасні інструменти для хеджування валютних ризиків. Зокрема, бізнес вже має змогу укладати форвардні контракти з фіксацією валютного курсу в майбутньому для хеджування ризиків за операціями експорту та імпорту товару (продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав), а також за кредитними договорами про залучення коштів від нерезидентів або банків.

Активне використання сучасних інструментів хеджування валютних ризиків – це ще один крок, що наближує український бізнес до кращих світових стандартів. Така практика гарантує реальному сектору фіксований рівень прибутку і можливість довгострокового бізнес-планування.

Механізм та інструменти хеджування

Курсові коливання можуть впливати на фінансові результати компаній, тому звичайною світовою практикою мінімізації валютних ризиків є їх хеджування з використанням спеціальних фінансових інструментів – форвардів, ф’ючерсів, свопів тощо.

Провідні компанії різних країн, укладаючи зовнішньоекономічні  угоди з відстрочкою платежів, неодмінно використовують такі інструменти, щоб убезпечити себе від небажаного руху курсу тієї чи іншої валюти у майбутньому (а це може бути, як рух у сторону ревальвації, так і девальвації). Статистика свідчить, що обсяг угод спот (тобто з розрахунками день в день) на світовому валютному ринку значно поступається обсягу угод з використанням інструментів хеджування. Та попри поширення практики управління ризиками засобами хеджування валютних ризиків, в Україні цей сегмент ринку залишається недостатньо розвинутим і врегульованим, що наражає фінансові установи та підприємців на значні ризики.

Рисунок 1 – Середньоденний обсяг клієнтських форвардів, млн. дол. США

Джерело: НБУ

За даними НБУ, наразі на Міжбанківському валютному ринку України частка операцій типу СПОТ перевищує 97%

Форвардний контракт, або форвард (простою мовою) – угода, якою передбачено розрахунки, що перевищують поточні (касові) умови валютних операцій — умови «спот» (строком до 3 днів).

Відтак, купити, або продати валюту можна або зараз або потім – через тиждень, місяць, шість місяців тощо.

Рисунок 2 – Умови форварду та його ціноутворення

Наприклад, якщо поточний курс – 25 грн/дол., вартість гривні – 14% річних, вартість долару – 4% річних.

Підприємство хоче купити долари з поставкою валюти через півроку, але зафіксувати діючий поточний курс. У такому разі банк залучає гривневий кредит під 14%. На цю вартість у гривні він здійснює купівлю валюти (по 25 грн/дол.) і розміщує на депозит під 4% (рис. 3).

Рисунок 3 – Купівля доларів з поставкою валюти через 6 місяців

Банківські витрати складають – 10% річних (4%-14%). За 6 місяців – 5% річних (-10%:12×6).  Банк враховує витрати закладаючи в ціну валюти для клієнта (25+5%=26,25 грн/дол.).

Отже, собівартість операції – 26,25 грн. До собівартості додаємо вартість послуг банку (умовно 20 коп.), й отримаємо ціну купівлі валюти для компанії, яка здійснює хеджування – 26,45 грн/дол.

І навпаки за тих самих умов, банк позичає валюту на ринку під 4%, продає її (по 25 грн) й розміщує гривні на депозит під 14%. Прибуток банку складає 10% річних (14%-4%=10%), а за 6 місяців це становить – 5%. Банк додає цей прибуток до ціни (25+5%=26,25 грн/дол.), що є  собівартістю. Слід також врахувати доходи банку – оскільки він купує, то за мінусом умовних 20 коп., пропонує продати валюту по 26,05 грн/дол., зафіксувавши цей курс умовно на поточну дату.

Нагадаємо, форвардний курс (курс поставки валюти у майбутньому) – курс майбутньої угоди, розрахований на базі поточної різниці ставок за валютами.

В підсумку зазначимо, НБУ вже давно не витрачає міжнародні резерви на підтримання штучного курсу гривні, а лише згладжує надмірні курсові коливання в той чи інший бік. Поточний курс гривні є ринковим і відображає реальний стан і тенденції в економіці.

Всі розмови про погіршення ситуації в економіці через минулорічне зміцнення гривні зазвичай мають маніпулятивний характер, зазначають в НБУ.  Макроекономічні параметри країни загалом продовжують покращуватися: інфляція знизилася до найнижчого за сім років рівня, економічне зростання становить 3-4% на рік, державний борг за останні роки зменшився з понад 80% до близько 50% ВВП, міжнародні резерви сягнули найвищого рівня з кінця 2012 року.

Одним з ключових чинників уповільнення інфляції у 2019 році до середньострокової цілі НБУ у 5% було саме зміцнення гривні. Національний банк і надалі утримуватиме інфляцію на цьому рівні. Це відкриє шлях для довгострокового бізнес-планування та поступового здешевлення кредитів, адже за нестабільної та високої інфляції країна ніколи не мала б доступного кредитного ресурсу.

Валютна лібералізація природньо збільшує волатильність на валютному ринку, тож бізнес має активніше використовувати інструменти хеджування, зокрема й валютні форварди. Підприємцям необхідно пристосовуватися до сучасних умов, де курс гривні не підтримується штучно на певному рівні, і де гривня може не тільки девальвувати, як у минулі роки, але й зміцнюватися. Хеджування – це шлях до кращого бізнес-планування.

загрузка…