Вплив зони вiльної торгiвлi з ЄС на розвиток ринку сiльскогосподарских товарiв в Українi

logo


Під вільною торгівлею традиційно розуміють скасування імпортних тарифів і квот на торгівлю товарами. Але відомо, що традиційно сільськогосподарські товари були винятком в угодах про вільну торгівлю Європейського Союзу, що пов’язано із забезпеченням положень Спільної аграрної політики ЄС.

Угода про вільну торгівлю між ЄС та Україною – це широкомасштабна за змістом торговельна угода, яка спрямована на зменшення та скасування тарифів, які застосовуються сторонами щодо товарів, лібералізацію доступу до ринку послуг, а також на приведення українських правил та регламентів, що стосуються бізнесу, у відповідність правилам та регламентам ЄС з метою забезпечення вільного руху товарів і послуг між двома сторонами та взаємного недискримінаційного ставлення до компаній, товарів і послуг на території України та ЄС.
У своїх угодах про вільну торгівлю ЄС встановлює вільну торгівлю для 90% її обсягів з країнами-преференційними партерами. Комісія робить це для того, щоб дотриматися положень ст. XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року.

Усі Зони вільної торгівлі, які створює ЄС з іншими країнами, передбачають виключення для групи сільськогосподарських товарів. Це стосується низки європейських угод та нормативних документів, зокрема Угоди про Європейський вільний простір (ЄВП або EEA – European Economic Area), укладеної з групою країн Європейської організації вільної торгівлі EFTA (членами якої є Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія).

Угода передбачає вільний рух товарів між країнами ЄС та EFTA, проте зроблено виключення для сільськогосподарських товарів та продуктів рибної галузі – тільки невелика їхня кількість уведена до вільного ринкового простору (при цьому передбачено перегляд умов торгівлі сільськогосподарськими товарами між сторонами угоди кожні два роки) та Спільної сільськогосподарської політики (CAP – Common Agricultural Policy), яка обумовлює використання експортних субсидій з боку ЄС.

В той же час, в рамках окремих ЗВТ у якості компромісу ЄС погоджується на певні виключення з режиму ЗВТ (наприклад, на зерно, молочні й м’ясні продукти, експорт яких субсидується з бюджету САР ЄС), а також на встановлення постійних преференційних квот та сезонних вікон для експорту з інших країн (наприклад, на цитрусові, мед, цукор, квіти з Мексики до ЄС).

Основною метою Угоди про ЗВТ України з ЄС, переговори про створення якої розпочалися відразу після вступу України в СОТ, було зростання торгівлі та інвестиційних потоків між ЄС та Україною шляхом лібералізації торгівлі та гармонізації регуляторного середовища. У грудні 2011 р. переговори щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, включаючи розширену ЗВТ, було завершено. У березні 2012 р. було парафовано вказану Угоду про асоціацію, ратифікація якої відкриває можливість введення в дію ЗВТ.

Прі порівнянні тарифних ставок на окремі види сільськогосподарської продукції в Україні та Європейському Союзі зрозуміло, що для окремих сільськогосподарських товарів захист внутрішнього ринку все ще високим з боку ЄС, хоча середньоарифметичний тариф на сільськогосподарські товари у ЄС складає 10%. Імпортні мита України на ці товари після вступу до СОТ є меншим за ті, що сьогодні ЄС застосовує до імпорту аналогічних українських товарів, наприклад, для яловичини, замороженої в ЄС, чинний імпортний тариф поза межами квоти у перерахунку на адвалор складає 80%, в той же час в Україні імпортний тариф після вступу до СОТ складає 15%, а для пшениці – в ЄС – 65%, в Україні – 15%.

Таким чином, початкові умови переговорів щодо Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС були асиметричними. І Україна, і ЄС намагалися укласти угоду з найбільш вигідними для себе умовами. Переговори нагадували відому карткову гру: кожна зі сторін бажала отримати кращий розклад карт.

На відміну від Ігри, одноосібного переможця при підписанні угоди не було. Але смію відмітити, вигіднішим воно є для України, особливо відносно імпорту.

Імпортні мита України на більшість сільськогосподарських товарів після вступу до СОТ є меншими за ті, що сьогодні ЄС застосовує до ввезення аналогічних українських товарів у режимі імпорту.

На імпорт основних сільськогосподарських товарів ЄС широко застосовує імпортні тарифні квоти, у межах яких діє нижчий тариф. При цьому, навіть у межах тарифних квот у ЄС, ставки митних тарифів на імпорт окремих сільськогосподарських товарів вищі порівняно з тими, які чинні в Україні після її вступу до СОТ на весь імпорт аналогічних товарів.

Для України підписання Угоди про ЗВТ з ЄС на найбільш ліберальній основі є суттєвою компенсацією відкритості внутрішнього ринку в результаті зменшення ставок ввізних мит на сільськогосподарську.

Для України та ЄС політично й економічно важливим при укладанні угоди про ЗВТ було максимальне відкриття внутрішніх ринків для торгівлі сільськогосподарськими товарами без імпортних митних тарифів і тарифних квот.

Зі свого боку українська сторона має зрозуміти, що економічна вигода від вільної торгівлі сільськогосподарською продукцією з ЄС для України більша, ніж можливі втрати від суттєвого відкриття внутрішнього ринку для сільськогосподарських товарів з ЄС.



Читайте также: