Відмова від переробки відходів руйнує Україну

logo


Україна продукує 45 млн м3 сміття на рік. Лише 6% від цього об’єму переробляється. У порівнянні з країнами ЄС, де переробці підлягають 40% місцевих твердих відходів, український показник є вражаюче низьким. Значна кількість українського сміття розподіляється між 700 офіційними звалищами. Частина скидається на близько 35 тисяч нелегальних звалищ. Такими нелегальними звалищами користуються понад 22% від 45-мільйонного населення України. Облік сміття, що безвідповідально викидається уздовж доріг, у лісах або деінде, не ведеться. Неофіційні та нелегальні звалища становлять значну загрозу здоров’ю людей і стану навколишнього середовища, вони погіршують якість питної води, забруднюють атмосферу та мають руйнівний вплив на санітарні та гігієнічні умови ґрунту.

Львів, мальовниче місто у Західній Україні, яскраво ілюструє гостроту цієї проблеми. Місто використовувало звалище розміром 33 гектари, створене у 1960-х роках. Проте у травні 2016 року там виникла пожежа, токсичні випаровування від якої заполонили навколишню територію. Після закриття цього звалища Львів опинився у полоні неутилізованого сміття. Перед містом постало питання вивезення сміття, а від місцевої влади вимагають знайти альтернативні варіанти його розв’язання.

Постає закономірне питання: яким чином Україна може розв’язати дану проблему?

Більший і швидший поступ на рівні стратегічного планування є ключовим фактором успіху. Уряд України розробив Національну стратегію поводження з відходами, яка має бути прийнята впродовж кількох наступних місяців. Наразі Україні вкрай важливо забезпечити ефективне виконання Стратегії із залученням усіх зацікавлених осіб. Слід також зазначити, що Україні варто продовжувати інтегрувати та адаптувати законодавство ЄС щодо поводження з відходами відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС. Подібні стратегії повинні значною мірою ґрунтуватися на принципах і підходах, дієвість яких уже була доведена в Європі, та які передбачені у Національній стратегії поводження з відходами. Прикладом може бути розширена відповідальність виробника (РВВ). РВВ визначає відповідальність виробника продукції, зокрема, за її повернення, переробку й остаточну утилізацію.

Читайте також: Сортувати по-європейськи. Як українців стимулюють до роздільного збору відходів

Тарифи за вивезення відходів є іншою сферою, яка потребує стратегічних змін. Наразі платня за вивезення відходів домогосподарств становить 0,35% від щомісячних комунальних тарифів, що в еквліваленті дорівнює 1 дол. США з однієї родини з чотирьох осіб, яка проживає у двокімнатній квартирі. Ця сума не покриває базові операційні витрати, показники яких, до того ж, далекі від економічно обґрунтованих. Нині українська влада обговорює можливість підняття тарифу за вивезення відходів до середнього світового показника – 1% від щомісячних комунальних платежів.

Розробка ефективних, далекоглядних і практичних систем поводження з відходами в Україні потребуватиме збору детальних та надійних вихідних даних щодо таких показників, як склад і кількість сміття, його класифікація та територіальне розташування. Якісний і всеохоплюючий набір даних також є необхідним для розвитку ринкового потенціалу та стимулювання інтересу приватного сектору. Стратегічні плани та законодавство також важливі для збору надійних даних і розвитку дослідницького потенціалу в Україні.

Сприятливе ринкове середовище є критично важливим для залучення приватного сектору, який міг би розвинути необхідну інфраструктуру збору, вивезення й утилізації відходів. Україна потребує більшої кількості санітарно-безпечних звалищ, які відповідають технічним стандартам і допомагають ізолювати відходи від місцевих громад і джерел води до повного їх розпаду. Іншим варіантом є перетворення відходів на енергію (ПВЕ) – широко розпосюджений підхід до поводження з відходами. Він передбачає вироблення енергії та/або тепла за рахунок первинної обробки сміття (зокрема, шляхом його спалення). ПВЕ особливо ефективо використовується в Європі. Наприклад, Швеція близько 50% своїх відходів перетворює на нове джерело енергії. Швейцарія конвертує 120 тис. тонн місцевих відходів у 63 ГВт електроенергії та 144 ГВт-годин центрального опалення.

Розвиток інфраструктури ПВЕ в Україні потребуватиме розвитку державно-приватних партнерств та інших форм підтримки для забезпечення необхідних для інвестування мільярдів доларів. Використання ПВЕ також спричинить зміну підходів до утилізації відходів і популяризує їх сортування. Стратегії і законодавство відіграватимуть у цьому процесі важливу роль, оскільки глибина залучення приватного сектору залежатиме від прогресивності стратегій, заснованих на принципах прозорості та регульованого функціонального вільного ринку.

Більш сприятливе регулювання сприятиме розвитку малих підприємств та ініціатив у сфері поводження з відходами. Прикладом таких ініціатив є “ГалПЕТ” – підприємство з переробки пластику, розташоване на околицях Львова. “ГалПЕТ” купує пластикові пляшки (ПЕТ-пляшки) та перетворює їх на гранули, які використовуються як наповнювач для верхнього одягу, а також для створення пластикових ємностей та інших товарів. Проте слід підкреслити: якби сортування сміття було більш поширеною практикою, ця компанія могла би збільшити своє виробництво на дві третини. Цього можна досягти за рахунок збільшення кількості пунктів прийому ПЕТ, забезпечення легшого та зручнішого доступу громадськості до них; запровадження системи повернення коштів за здані пластикові пляшки або прийняття законодавства, що передбачає обов’язкову переробку виробів із ПЕТ-пластику.

Читайте також: Наука з буком: громадські ініціативи та сміттєва криза у Львові

На додачу до інвестицій в інфраструктуру, Україна має проводити підвищення обізнаності громадськості з проблемою поводження з відходами та популяризацією культури “зменшуй-використовуй неодноразово-переробляй” як серед домогосподарств, так і серед представників бізнесу. Національна стратегія поводження з відходами буде ефективно імплементована тоді, коли громадськість буде належним чином обізнана з необхідністю переробки, алгоритмом її проведення, переліком матеріалів, які підлягають переробці, а також перевагами використання неотруйних органічних відходів як добрив. Для отримання максимальних переваг від системи переробки громадськість повинна бути повноцінно включена у цей процес, вона має розуміти, як ця система працює, а також бачити результати ініціатив із переробки.

Програма розвитку ООН прагне підтримувати Україну на шляху її розвитку для вдосконалення надання послуг і створення кращих умов життя, які мають реальний вплив на становище людей. ПРООН підтримує ініціативи щодо поводження з відходами та бере участь у таких ініціативах у всій Україні. ПРООН також має значний досвід пошуку варіантів вирішення питань поводження з відходами у різних країнах світу. ПРООН може допомогти використати цей досвід для прискорення реформ у сфері поводження з відходами в Україні.

Виклики, які становлять відходи та проблеми навколишнього середовища загалом, є також і можливостями, які можуть бути використані, наприклад, для розвитку екологічно-орієнтованої економіки, надання українцям засобів для поліпшення стандартів життя, а також виведення найбільш нужденних із-за межі бідності. Сталі зміни потребують комплексного підходу, зокрема, чіткої політики, освіти, інфраструктури, ініціатив і мотиваційних факторів, спільного залучення всіх зацікавлених сторін, у тому числі уряду, приватного сектору, громадянського суспільства та громадськості, не кажучи вже про продовження боротьби з корупцією, яка може зашкодити розвитку України. Незважаючи на наявні виклики, Україна має всі шанси здійснити вагомий поступ. Загальнодержавного прогресу можна досягти за рахунок відданої роботи та творчого підходу до неї.