«В Україні можна вести бізнес так само, як і в Угорщині…»

logo


"В Україні можна вести бізнес так само, як і в Угорщині..."Посол України в Угорщині Любов Непоп дала інтерв’ю закарпатському каналу «Тиса-1».

 

—          Пані Посол, чому введення безвізу настільки важливе для України?

—        Думаю, 11 червня 2017 року увійде в історію України. Мова йде не лише про вільне пересування, а про щось набагато більше — про належність України до Європи, про успіх українських реформ. Я завжди кажу, якщо нам вдалося виконати 144 умови для отримання права на безвізове пересування, значить нам вдасться виконати усі передумови для здійснення реформ і реального об’єднання з Європою, чого прагнуть українці, заради чого вони вийшли на Майдан, заради чого була Революція Гідності.

Любов Непоп: Відносини України і Євросоюзу починаються з українсько-угорського кордону (18952604_1875705456024386_7439586147839694272_n)

— Почну з того, що Угорщина постійно підтримувала прагнення України до отримання безвізового статусу. І ми дуже вдячні їй за це. Що ж до україно-угорських стосунків, то скажу, що стосунки України та Євросоюзу починаються з україно-угорського кордону. Це — той шлях, яким українці будуть іти до Європи. І я сподіваюся, що Угорщина підтримуватиме Україну не лише у сегменті безвізу.  Але якщо ми говоритимемо про буденні справи, то варто казати про туризм, бізнес, де люди вже можуть налагоджувати зв’язки. І, безперечно про звичайну людську комунікацію, у тому числі, права та можливості угорської національної меншини тримати зв’язок з Угорщиною. Вважаю, що тут чимало позитиву.

— Я б хотів тут запитати Вас, стосовно українсько-угорських відносин:  Цього року Угорщина прийматиме 700 українських дітей зі сходу та центральної частини України, переважно таких дітей, чиї батьки загинули в АТО. Яка думка України стосовно того, що Угорщина допомагає у цьому плані?

— Вважаю, це дуже важливо для нас! Санкції проти Росії дуже важливі у сенсі підтримки України, але не менш важливі ті кроки, які здійснюються в підтримку нашої країни. Угорщина дійсно чимало робить для цього: як ви згадали, Угорщина прийняла минулоріч та прийме цього року 700 дітей. Це — діти, чиї батьки брали участь у бойових діях, або які при них загинули. Окрім цього в Угорщині реабілітувалися бійці, які отримали серйозні поранення — 20 минулого року, 7 — цього. І з великою втіхою констатую, що не лише угорська влада, але й угорці підтримують Україну. І я можу наводити конкретні приклади. Минулого і цього року українські військові у Гойдусобусло проходили реабілітацію. Минулого року — за підтримки угорського бізнесмена, цього року підключилася до цього процесу угорська влада. Цього року українських військоих реабілітували у місті Пейч — це нова програма. Цього року бізнесмен Золтан Горват організував однодумців з тим, щоб у місці, дуже наближеному до бойових дій на Сході створити дитячий майданчик. І оскільки Угорщина настільки підтримує Україну, народилася ідея, над втіленням якої я нині працюю, зробити таку презентацію-виставку, на якій представити цих людей, яким допомагає Угорщина: цих військових, молодих людей, дітей… Оскільки, вважаю, коли їх побачать, то зрозуміють, що російська агресія стосується не аморфної групи, а конкретних  людей.  Тому ми надзвичайно вдячні і сподіваємося на подальшу підтримку.

Любов Непоп: Відносини України і Євросоюзу починаються з українсько-угорського кордону (18813808_1870237986571133_7442529139174902179_n)

— Якщо Росія – то вже санкційна політика. ЄС поступово продовжує санкції. В Угорщині говорять про те, що такі дії наносять шкоду економіці. Що вважає Україна: доки потрібно продовжувати санкції?

— Якщо мова йде про санкції, то перше, що мені спадає на думку — це те, що санкції – єдиний мирний спосіб проттистояти російській агресії. Якщо ж ми говоримо про ціну, то Україна платить життями людей за агресію, з якою ми маємо справу. Якщо ж говоритимемо про час, то вже поставало питання на початку їх введення, яке визначило, що вони триватимуть, допоки не виконаються Мінські угоди, стосовно завершення подій на Сході України або, стосовно кримських санкцій, повернення Криму. На мою думку, це цілком логічне завершення процесу. І вважаю, що спільними діями ми можемо зупинити цю агресію. До речі, я хотіла б зазначити, що останнім часом ситуація не те, щоб не покращилася, а з тактичного боку – навіть погіршилася. Озброєні військові, яких підтримує Російська сторона, все більше спрямовують свої напади проти цивільних об’єктів. Наприклад, за останні дні під обстріл потрапили школа, дитсадок, і це нічим не виправдати.

— Тоді, дозвольте нам поговорити про економічні питання. Стосовно постачання газу, Україна – транзитна країна. Що Ви можете розповісти про «Південний потік», Міністр Закордонних Справ, Сійярто Питер, у Росії зазначив, що це можливо. У той же час Україна сказала, що й надалі залишатиметься стабільним партнером ЄС у постачанні газу. Як Ви ставитеся до цього питання?

— Наше ставлення незмінне у цьому плані. Ми вважаємо, що ні «Південний», ні «Північний потоки» не посилюють енергетичну безпеку ЄС. Більше того, вони посилюють залежність від російського газу. Якщо взяти приклад України, наші партнери можуть багато навчитись стосовно того, скільки може коштувати дешевий російський газ для однієї країни. Ми вже достатньо занадто багато за нього переплатили. Але я хочу ще сказати, що нещодавнє рішення стокгольмського суду заборонило Росії використовувати газ, як політичну зброю проти України. У той же час, я думаю, що це дозволить нам разом з європейськими партнерами модернізувати українські газопроводи. Втім, коли ми говоримо про «модернізацію», ми не маємо на увазі, що цей газопровід поганий чи небезпечний, під модернізацією ми маємо на увазі підвищення ефективності цієї системи. З економічної точки зору – це  найдешевший, найшвидший, найкращий шлях. Коли говорять про те, що якщо Росія не хоче «транзитувати» газ через Україну, я завжди згадую про те, що, до речі, існує можливість на українсько-російському кордоні для того, щоб західні партнери придбали газ. А те, чи Україна може постачати газ, або ні – потрібно з урядом узгодити. Але я можу Вас запевнити, що Україна буде надійним транзит-партнером. Тому я вважаю, що нам потрібно обрати спільну точку зору у цьому питанні і протистояти політичним намірам змусити Європу залежати від російського газу як з «Південного», так і «Північного потоків».

— Тоді контр-запитання: після Росії, Європарламент, Угода про асоціацію, Голландія, точніше Парламент Голландії, нарешті ратифікував довгоочікувану Угоду про асоціацію. На які економічні вигоди Ви очікуєте від Угоди про асоціацію? Бо все ж, російський ринок «випав».

— Так, він «випав». З цієї точки зору, це була болісна втрата. Але не настільки, як ті людські жертви, про які йшла мова. Що стосується європейського ринку, з минулого року вже діє зона вільної торгівлі, результатом чого є майже 4%-ве підвищення у нашій торгівлі з ЄС. Я вважаю, що набуття чинності Угодою про асоціацію – це дуже важливо. І я дуже рада, що остання перепона теж зникла, і що Голландський Сенат усе-таки ратифікував рішення та угоду. Я думаю, що це – історія успіху і ще одне завдання. Чому завдання? Тому, що Угода про асоціацію – показник щодо реформ, щодо змін. А Україні вкрай важливо знати не тільки те, у якому їй напрямку рухатися, а й шлях, який веде у цьому напрямку. А на це вказує Угода про асоціацію. Те, що стосується економічних відносин і європейських партнерів, я вважаю, що завдячуючи тому, що ті ж самі правила та стандарти, що діють у Європі, діятимуть і в Україні, означає, що угорський, чи будь-який європейський бізнесмен, прийшовши в Україну, знатиме: в Україні можна вести бізнес так само, як і в Угорщині, умови безпеки і стандарти – ті ж самі, так само, як і якість. І я думаю, що це – неймовірна перевага у таких відносинах.

Любов Непоп: Відносини України і Євросоюзу починаються з українсько-угорського кордону (19224970_1877604139167851_3780194871947780953_n)

— На Вашу думку, коли Україна зможе стати повноправним членом ЄС, адже Міністр Володимир Гройсман вже неодноразово говорив про те, що це може статися у рамках 10 років. Президент Порошенко теж багато разів про це говорив, і також підкреслював, що упродовж 10 років. Чи є, на Вашу думку, для цього шанс?

— Я вважаю, що для цього завжди є шанс, але найкраще у цьому питання те, що нас цікавлять не настільки дати, як результати: чим швидше ми розберемося з реформами, тим швидше здійсниться ця наша мрія. Але коротко підсумувавши скажу, що членство не втілиться у життя настільки швидко, як ми цього хотіли б.

— Ми говорили вже про Європейський Союз, про економіку, про санкції, але у той же час, Україна неймовірно колоритна країна з великою кількістю меншин, як наприклад, угорською меншиною, яка є сполучною ланкою у відносинах України з Угорщиною. Нещодавно декілька разіва піднімалися питання щодо змін у системі освіти, а також стосовно прав використання мов. Україна у багатьох випадках декларує, що бажає проводити європейську політику у цьому питанні. Наскільки це можливо, щоб Український парламент, під тиском деяких політичних партій, ухвалив рішення, що звузили б права меншин?

— Для нас це – надзвичайно важливе питання. Як Ви зауважили, в Україні проживає багато національних меншин. Мир між національностями украй важливий для того, щоб країна продовжувала розвиватися, і щоб вона потрапила до ЄС. Для нас дуже важливо, з одного боку, щоб меншини отримали можливість повноцінно розвивати свою культуру, мову, зв’язок з рідною країною, у той же час, потрібно забезпечити для меншин рівні права на усій території країни. Що я маю на увазі, що якщо ми говоримо, наприклад, про угорську меншину, знання української мови потрібне для того, щоб скористатися правами на навчання чи працевлаштування не тільки на Закарпатті, але й у решті України, тоді знання державної мови – необхідність. Тому, це – обов’язок держави, щоб надати меншинам можливість для розвитку. Дуже важливим є те, щоб ці зміни відповідали конституційним вимогам. У той же час, вони повинні допомогти меншинам використовувати свою мову, і сприяти використанню і розвитку державної мови. Час від часу вони намагаються ввести варіант «або-або», але я думаю, що це повинно бути «і-і», адже важливо знати і рідну, і державну мову. І якщо не робити з цього протистояння, рішення покаже правильний напрямок розвитку країни.

— У той же час фахівці, педагоги звертають увагу на те, що система навчання української мови не розроблена, що на жаль, ця схема ще не розроблена таким чином для меншин, щоб вони дійсно вивчили мову.

— Я погоджуюсь, що дуже важливо не тільки надати можливість (яка і надана для угорських шкіл) викладання української мови, але й вивчення її надважливе. Тому меншинам і державі потрібно співпрацювати, щоб вдалося ввести варіант «і-і», щоб людям жилося краще. І я знаю, що вчитися – ніколи не буде пріоритетом для дитини, але дорослі повинні намагатися досягти того, щоб це був приємний досвід, а не проблема у житті дітей.

— Наступне питання, яке знаходиться на порядку денному у відносинах між двома країнами. А це – питання про подвійне громадянство. Українська конституція проголошує єдине громадянство. Говорять і про те, що подвійне громадянство не визнається. Декілька місяців тому я записував інтерв’ю з керівником Закарпатської області, котрий зазначив, що подвійне громадянство у всякому разі повинно бути заборонено для осіб, котрі заповнюють державну посаду, але це не повинно стосуватися пересічних громадян, особливо тих, хто має європейське громадянство. Яка ж офіційна позиція?

— Офіційна позиція – незмінна. Тобто те, що й надалі визнається тільки одне громадянство. Закон, що не змінився, передбачає: якщо особа отримує інше громадянство, що не заборонено, вона повинна відмовитися від українського. Думаю, насамперед важливо осмислити, якщо і будуть зміни у цьому напрямку, то вони будуть здійснені відповідно українській конституції, міжнародним зобов’язанням, а також безпеці держави та людей. Правду кажучи, у ЄС також не має єдиної думки щодо громадянства. Це належить до компетенції уряду держав. Якщо подивитися тільки на цей регіон: Угорщина, Словаччина чи Австрія, усі вони мають різну думку щодо цього питання. Але ми вважаємо, що найважливіше, щоб наші закони слугували безпеці народу та держави.

— Тоді ось, наприклад Румунія. Вона надає громадянство тим, хто проживає у Молодові. В Угорщині, практично, теж прийняли закон, що діє у Румунії. Чи не мала б Україна вигоду з того, якби Канада надавала б громадянство українській діаспорі?

— До речі, існує й інший вихід, який є в Україні, який полягає у тому, що закордонні українці мають можливість отримати т. зв. «українську картку». По суті, вона надає ті можливості, які необхідні для культивації зв’язків з рідною країною. Але не варто розпочинати дебати про те, чи ця, чи інша міжнародна практика краща. Я вважаю, це свідчить про можливі різні рішення.

Любов Непоп: Відносини України і Євросоюзу починаються з українсько-угорського кордону (19105747_1138927986208668_4933709892886524700_n)

— Якщо Ви вже заговорили про міжнародну практику, я б хотів запитати, як Україна просувається з реформами? Володимир Гройсман часто говорить про реформи, про їх процес. Які саме реформи Україна потребує, аби виконувати роль партнера ЄС, або для поступової інтеграції до нього?

— Гарно дякую за питання, позаяк я часто чую, що люди говорять про реформи, як про щось негативне. Авжеж, постійно хочеться, щоб реформи відбувалися швидше, щоб вони мали кращі результати. Потрібно зрозуміти, що за останні декілька років Україна провела більше реформ, ніж за останні 23 роки. ЄС це визнає, і на міжнародному рівні про це теж говорять. Якщо говорити про конкретні результати, я завжди згадую, як приклад підвищення ВВП. Безумовно, що він дуже впав у результаті російської агресії, не говорячи вже про те, що після російського нападу, ми втратили контроль над 7%-ми наших територій, що складає 20% ВВП. Незважаючи на це, українській владі вдалося ввести такі реформи, які призвели до підвищення ВВП на 2,2%. Цього року ми вдвічі підняли мінімальну заробітну плату. Це теж надзвичайно важливо для людей. Я теж хочу згадати про газову реформу, яка з точки зору ЄС – одна з найуспішніших реформ. І, стосовно енергетичної безпеки, я вважаю, що ця реформа дасть нам згоду більше співпрацювати у цьому плані. Днецентралізація. Чому вона важлива? Місцеві влади мають тепер більше можливостей. Цього року місцеві бюджети зросли на 24%, і це – неймовірний ріст. Якщо запитати українців про те, з якими важливими проблемами потрібно боротися країні, першою відповіддю буде російська агресія, війна, а також повернення адміністративної одиниці. А другою – корупція. Боротьба з корупцією. Я дуже рада, що ми досягли значних результатів стосовно цього. Ми створили усі необхідні інститути. Цього року усі чиновники заповнили т. зв. «електронну декларацію». Це важливо тому, що люди бачать, скільки певна особа заробила, і на що вона витратила ці гроші. Що дає змогу одразу зрозуміти: людина корумпована, чи живе пристойно. Надзвичайний успіх має державна електронна система публічних закупівель “ProZorro”, яку минулого року лондонська антикорупційна конференція визнала найкращою у світі. І це важливо не тільки з точки зору боротьби з корупцією, але й у плані заощаджень при закупівлі. Можна б продовжувати, але якщо говорити про пріоритети наступних років, то варто зазначити, що на безпеку ми виділяємо тепер 5%.

— Це – вдвічі більше, аніж виділяють країни НАТО.

— Так, тому з цього боку ми повністю виконали умову НАТО про виділення кошт на захист. Поточна пенсійна реформа, земельна реформа, яку ми тепер виконуємо, реформа стосовно оздоровлення та лікарів теж важлива. Але що на практиці не менш важливо – це реформа розвитку інфраструктури. Тут я зауважила б, що минулого року, коли в Угорщині зустрілися два міністри, вони підписали багато угод, серед яких — про допомогу з бюджетом у 50 М. €, яка стосується розбудови доріг, і яку вже ратифікувало обидві країни. Це засвідчує наміри обох держав працювати за існуючими планами і виконувати обіцянки. Тому це теж у пріоритетах, і говорячи про реформи – вони усюди необхідні.

— Як упродовж останніх років розвивалися українсько-угорські торговельні зв’язки?

—  По-перше, хочу зазначити, що на мою думку, ми не використовуємо ті можливості, які пропонує торговельна співпраця двох країн. Ми намагаємося показати бізнесменам ці можливості. Коли востаннє зустрілися міністри, ми провели у Дебрецені найбільший, за 25-річну співпрацю, бізнес форум. Цього року, у Кішварді, ми провели перший українсько-угорський аграрний форум. Ми продовжуватимемо цю діяльність, щоб продемонструвати, що такі можливості існують як загально, так і у конкретних сферах. І якщо говорити про збитки, то українсько-угорський ринок може компенсувати велику їх частину, потрібно тільки вміло користуватися цими можливостями. Якщо говорити про цифри, то Україна – 5й найбільший торгівельний партнер Угорщини у ЄС. Український ринок складає 6% угорської торгівлі. Уявіть собі, з усіх країн світу, Угорщина – 7й найбільший інвестор в Україні. Я думаю, що ці цифри вказують на доволі-таки серйозний зв’язок між нашими державами, що ми намагаємося ще більш зміцнити, позаяк, я думаю, що ці дві країни стоять близько одна до другої. Це не тільки через спільний кордон, а через схожі пережиті події, те, що ми відчуваємо, у нас схожі очікування, і у людей схоже світосприйняття. І незважаючи на різні мови, ми можемо розмовляти один з одним, і ми розуміємо один-одного, і я думаю, ми це повинні використовувати. Зона вільної торгівлі, безвізовий режим – це початок, який призведе до великих можливостей.

 

20 червня 2017р.

Соціальні мережі Поширити новину



Читайте также: