«Укрнафта» відновить видобуток на дев’яти родовищах

logo


«Укрнафта» отримало від Державної служби геології та надр України дев’ять спецдозволів на надрокористування, які були продовжені на 20 років. Йдеться про спецдозволи на Заводівське, Коржівське, Козіївське, Південно-Панасівське, Анастасівське, Артюхівське, Рибальське, Липоводолинське і Качалівське родовища. На них припадає 20% обсягу видобутку нафти і 16% газу компанії.

«Укрнафта» має намір відновити видобуток на всіх вказаних родовищах якомога швидше, в тому числі відновити газопостачання до 8 населених пунктів Сумської області.З часу зупинення першого родовища 31 березня 2017 року, «Укрнафта» втратила майже 68 тис. тонн нафти та конденсату і 53 млн. м3 газу. Компанія також не дорахувалася майже 1 млрд. грн., а держава — майже 330 млн. грн. податкових надходжень лише від рентних платежів.До кінця року «Укрнафта» планує значно наростити видобуток вуглеводнів, аби вийти на прогнозовані бізнес-планом показники. Утім, це не означає, що головні проблеми компанії вже позаду. Наступного року на підприємство очікує процес продовження ще 27 дозволів, які становлять понад 50 процентів видобутку. Якщо процес їх продовження буде аналогічним цьогорічному, нафтовикам загрожує катастрофа.Нагадаємо, ситуація із непродовженням ліцензій, через яку величезних втрат зазнали і компанія, і держава, й люди, була створена штучно. «Голос України» не раз писав, що Держгеонадра мотивувала свої відмови тим, що у товариства є податковий борг із попередніх років. Тут важливо уточнити, що Кабмін 2011 року справді вніс зміни до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, що давали можливість відмовити у продовженні ліцензії у разі наявності боргу зі сплати податків за останній звітній період. Однак «Укрнафта» довела у судах усіх інстанцій, що такі урядові зміни були протиправними, й рішення набуло законної чинності. Утім, Держгеонадра до останнього керувалася саме цією директивою.До речі, податковий борг у 13 млрд. грн. є однією з головних проблем, яку намагається розв’язати новий менеджмент «Укрнафти». Хоча цей тягар компанія успадкувала від попередніх очільників, й нині виплачує всі податкові й рентні зобов’язання. Та сплатити таку суму водночас не здатне жодне українське підприємство, тому на столи податківців та чиновників Міністерства фінансів лягли вже кілька варіантів планів із реструктуризації боргу.«У травні ми представили другий варіант плану. У доопрацьованій пропозиції ми виключили умову, за якою «Нафтогаз» повинен повернути частину коштів за газ, видобутий «Укрнафтою» у попередні періоди. Щоб прибрати цей спірний момент, ми подали нову пропозицію. Вона передбачає погашення боргу виключно за рахунок власних коштів компанії, — розповів в одному із інтерв’ю голова правління «Укрнафти» Марк Роллінс. — План також передбачає розстрочення податкового боргу на період до трьох років. Державна фіскальна служба розглянула цей план. На їхню думку, він реалістичний. Тепер вони хочуть проконсультуватися з Міністерством фінансів. У ДФС вважають, що Мінфін повинен підтвердити їм можливість розстрочки суми податкового боргу на період понад один календарний рік. Наші пропозиції перенаправили до Мінфіну. Вже кілька місяців ми намагаємося зустрітися з міністром фінансів Олександром Данилюком. Але з різних причин зустріч поки провести не вдалося».Заступник голови правління «Укрнафти» Джонатан Поппер був ще відвертішим в оцінці рівня взаємодії української влади з бізнесом: «Ви знаєте, що імпорт нафтових продуктів обходиться вдвічі дорожче, ніж газу. Збільшивши видобуток нафти, ми принесемо велику користь економіці. Але, аби розв’язати проблеми компанії, потрібна активна співпраця з урядом, — пояснив він. — Та зараз урядовці відмовляються що-небудь робити. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив про необхідність створення робочої групи для розв’язання проблем «Укрнафти». Але цього так і не сталося. Ми розробили план реструктуризації боргів й направили його до Міністерства фінансів, але вони відмовляються від зустрічі».Така пасивність держави стосовно підприємства прикро дивує. Адже йдеться про, по-перше, фактично державну компанію — 50%+1 акція товариства належить НАК «Нафтогаз України». По-друге, «Укрнафта» є компанією стратегічного значення, бо це — лідер видобутку нафти, що в умовах енергетичної війни з Росією набуває особливого значення. По-третє, це соціально важливе підприємство. У багатьох регіонах товариство є єдиним працедавцем й головним джерелом наповнення місцевих бюджетів. Й насамкінець — «Укрнафта» п’ятий за розмірами платник податків у державі. Лише цей факт у європейській країні означав би, що принаймні зустріч керівництва компанії з міністром фінансів має відбуватися, щойно одна зі сторін заявить про таку необхідність. Але, як казав класик української політики: «Маємо те, що маємо».До речі, завдяки новому правлінню «Укрнафти», яке прагне прозорості у веденні справ, спливла на поверхню й недосконалість механізму біржових аукціонів. Й, на жаль, без дієвої участі влади цю проблему теж не розв’язати. Річ у тім, що ці аукціони — єдиний спосіб, яким «Укрнафті» дозволено реалізовувати власну нафту та конденсат. Сьогодні умови їх проведення й, що найважливіше, ціну на нафту визначає держава. Хоч як дивно, але механізм ціноутворення сконструйований у такий спосіб, що нафтодобувні компанії програють найбільше, а нафтопереробні мають можливість купити товар за вигіднішою пропозицією. Наприклад, за правилами аукціону ціна тонни нафти — це, по суті, середнє арифметичне ринкових цін на нафту марки Urals за останні два тижні. Проте навіть не втаємничені у цей ринок знають, що ціни на нафту весь час коливаються. Тож переробникам, коли вартість бареля поповзе вверх, вигідніше купувати українську сировину. Бо тоді на світовому ринку нафта коштуватиме дорожче, ніж на вітчизняному. Й навпаки, коли у світі нафта дешевшає, то вигідніше «чорне золото» купити за кордоном, ніж дорожче у себе вдома. Ситуацію ускладнює і той факт, що в країні працює лише один нафтопереробний завод, а отже, як єдиний переробник він має змогу диктувати умови іншим учасникам ринку. До речі, самі нафтовики не можуть виходити на зовнішній ринок, а іноземні покупці не мають можливості купувати сиру нафту в Україні. Й це теж одна з пропозицій «Укрнафти», яку вона направила уряду з метою покращити умови проведення біржових аукціонів.Утім, навіть у ситуації, що склалася, компанія все одно думає про майбутнє, шукає інвесторів. «Потрібні істотні обсяги інвестицій — приблизно 1,7 мільярда доларів США до 2025 року. При таких інвестиціях «Укрнафта» може подвоїти обсяг видобутку нафти з 1,5 до 3 мільйонів тонн на рік і збільшити видобуток газу у півтора разу до 1,9 мільярда м3. Кілька місяців тому ми розмістили на сайті компанії оголошення з низкою проектів, відібраних для залучення зовнішніх інвесторів. Йдеться про п’ять проектів на загальну суму майже 500 мільйонів доларів США. З огляду на стан «Укрнафти», це непростий процес. Не кожен інвестор захоче мати справу з компанією, з таким набором проблем, як у нас (…). Разом з тим ми отримали ряд пропозицій за нашими проектами. Зараз вивчаємо їх», — розповів Марк Роллінс.Залишається сподіватися, що влада все-таки дослухається до проблем нафтовиків й припинить створювати їм штучні проблеми.

Маргарита СОКОЛОВСЬКА.Фото з сайту ПАТ «Укрнафта».