Топ-5 проблем переробки молока

logo


П’ять основних проблем, з якими стикаються українські молокопереробники, на думку заступника директора ПАТ «Куликівське молоко» Анатолія Дідура. 

заступник директора ПАТ «Куликівське молоко»

В молокопереробній галузі України існує ряд проблем, які заважають подальшому розвитку переробників. Сьогодні вона проходить період трансформації та відходу від радянських норм роботи до європейських. Багато підприємств на цьому шляху вже досягнули неабиякого успіху. Чималим поштовхом до цього стало закриття російського ринку та відкриття європейського. Щоб гідно конкурувати зі світовими виробниками, слід пройти трудо- та фінансовоємний шлях, проте результати виправдають себе в далекоглядній перспективі.

Проблема №1. Постійні непорозуміння між виробниками молока та переробниками.

Обидві сторони намагаються перетягнути ковдру на себе та збільшити власні прибутки за рахунок іншого. Замість того, щоб кооперуватись та розвиватись разом за принципом win-win, виробники і переробники ніяк не можуть дійти згоди між собою. Виробники молока вимагають збільшення цін на молочну сировину в періоди її сезонного зменшення (листопад-лютий). В свою чергу, молокопереробники намагаються отримати максимально високу ціну в період “великого молока”. Проте поки що більшого успіху в цьому досягли виробники молока. Не в останню чергу, за рахунок об’єднання в національні та регіональні асоціації, які лобіюють їхні інтереси та синхронізують роботу.

Проте, як виробники так і переробники нарешті повинні зрозуміти, що взаємовигідна співпраця в результаті стане перевагою для всіх.

Проблема № 2. Недостатній контроль з боку контролюючих органів за якістю молочної сировини, що виробляється.

Якість молочних продуктів безпосередньо залежить від якості сировини з яких вони виробляються. Якість же сировини в свою чергу залежить від дотримання виробниками встановлених норм та стандартів під час виробництва. У молокопереробників немає механізмів впливу на виробників, адже більшу частину року на ринку існує дефіцит молока. Виробник неякісної сировини повинен нести санкції з боку контроюючих органів, які, на жаль, в Україні не працюють належним чином. Це призводить до порушень багатьох норм виробництва, особливо в особистих підсобних господарствах населення.

Проблема № 3. Збільшення конкуренції з боку нелегально працюючих підприємств.

За останній час майже в кожному районі з’явилися дрібні молокопереробники, які працюють без обов’язкових дозвільних документів та навіть державної реєстрації. Вони збирають молоко за готівку по вищим цінам, виробляють з нього молочну продукцію (переважно це сири м’які та кисломолочні) і продають далі за готівку. При цьому не сплачуються податки та не витримують ніякі виробничі стандарти. Це в свою чергу також сприяє низькій якості сировини, адже виробники знають, що якщо завод не прийме неякісну сировину, її залюбки заберуть нелегально працюючи підприємці.

Як вирішити дану проблему? За рахунок роботи відповідних перевіряючих органів. Тут і санепідемстанція, і податкова, і ветеринари. Звертаючись особисто до них, не один раз отримував посилання на діючий мораторій на перевірку суб’єктів господарювання. В результаті страждають легально працюючі молокопереробні компанії від недобросовісної конкуренції, місцеві бюджети від недоотриманих надходжень та споживачі, які знаходяться під ризиком споживання неякісної продукції.

Проблема № 4. Постійне зменшення кількості молочної сировини.

Тримати корів фінансово невигідно, тому багато власників вирізають худобу. Так, у відповідності до офіційних даних Держстату, лише за 2016 рік виробництво молока скоротилось на 6%. 2016-ий став продовженням тенденції, яка спостерігалась декілька останніх років. В результаті маємо зменшення сировини з року в рік і постійно зростаючу конкуренцію на неї. Закупівельні ціни постійно зростають, збільшуючи собівартість виробництва продукції та подальше збільшення ціни для кінцевих споживачів. В розвинутих країнах виробники молока дотуються з боку держави, тим самим стимулюючи їх зберігати та збільшувати власні поголів’я. В Україні декілька років назад дотації діяли на папері, проте реально виробники їх не отримували.

Проблема № 5. Обмежений доступ до фінансових ресурсів.

Спілкуючись з банкірами, не один раз чув від них, що молокопереробна галузь у даний час знаходиться в червоній зоні. Це означає, що більшість  банківських установ бачить великий ризик у кредитуванні галузі. Немає спеціальних програм фінансування молокопереробників. Ті ж, хто згоден фінансувати, робить це під великі (порівняно з тими ж аграріями) відсотки, які найчастіше стають додатковим тягарем для підприємств.

З чим це пов’язано? Думаю, що, аналізуючи ринок в цілому, банкіри бачать загальну низьку рентабельність серед переважної кількості молокопереробників та негативні чинники, що впливають на високі фінансові ризики – кількість сировини зменшується, вартість на неї зростає, ціни на імпортні товари зростають, ціни на енергоносії (газ, паливо, електроенергія і тд.) також зростають.

Що ж робити молокопереробникам в таких складних умовах? Відповідь легка і складна одночасно – ставати конкурентними. Перш за все потрібно покращувати якість продукції з одночасним зменшенням виробничих, адміністративних, маркетингових затрат. По-друге, необхідно шукати нові ринки збуту – як в середині держави, так і за кордоном. По-третє, я глибоко переконаний, що вкрай важливо ставати інноваційними. Зараз так модно казати про інновації в IT та IKT сферах, проте чогось мало говориться про інноваційність на переробних підприємствах.