Реальність по-українськи: самодіяльність уряду при недієздатному парламенті

logo


16 травня — двічі «знаменна» дата. По-перше, сьогодні у Верховній Раді відбулося перше пленарне засідання після тривалих «травневих канікул». По-друге, в Україну прибула місія МВФ. Саме місії Фонду, а не українському народові, не парламенту і навіть не Кабміну, міністр соцполітики Андрій Рева презентуватиме чергову версію проекту пенсійної реформи.   

Підготовка цього документа, як велася кулуарно, так і ведеться. Інформаційний простір повниться чутками. В останньому, підписаному на початку квітня Меморандумі з Фондом, Президент Петро Порошенко, прем’єр-міністр Володимир Гройсман, Міністр фінансів Олександр Данилюк і голова НБУ Валерія Гонтарєва від імені України багато чого наобіцяли. Пообіцяли, між іншим, що Верховна Рада України ухвалить «до кінця квітня 2017 р. комплексну Пенсійну реформу, яка набере чинності з 1 січня 2018 року».   

Читайте також: Патології представників української влади

На дворі вже середина травня. Те, що виконання цього «структурного маяка», яке вже неодноразово переносилося, знову буде кудись перенесене, сумнівів не викликало. Але не перестає дивувати те, з якою легкістю перші особи роздають обіцянки міжнародним кредиторам від імені парламенту, або точніше — замість парламенту. Хоча кожен народний депутат України є персоною, взагалі-то, «процесуально самостійною» і повинен голосувати персонально, виходячи зі своїх переконань, згідно з настановами, отриманими від своїх виборців та в їхніх інтересах, а не так, як хочеться Президенту, прем’єру чи Міжнародному валютному фонду. Не перестає дивувати і те, з якою легкістю перші особи держави брешуть. І навіть не зрозуміло, кому брешуть більше — українському народу чи МВФ. 

Ця версія пенсійної реформи, чергова і знову не остаточна, МВФ не дуже влаштовує, бо мало схожа на те, що було записано в Меморандумі. Але те, що записано в Меморандумі, зовсім не влаштовує український народ. І влада, зрозумівши це, вирішила «підсолодити пігулку» і запланувати підвищення пенсій з 1 жовтня 2017 року, скасування їх оподаткування для працюючих пенсіонерів. Тільки от це вже не дуже влаштовує Фонд, чиновники якого чітко дали зрозуміти, що виступають категорично проти цієї раптової щедрості української влади.   

Читайте також: Особливості української політики: у бюджетному комітеті ВРУ — жодної жінки

Тим часом Володимир Гройсман, підпис якого теж красується під Меморандумом з МВФ, твердий: «Я несу за неї (пенсійну реформу) політичну відповідальність. Я гарантую, що з 1 жовтня 5 мільйонів 620 тисяч українських пенсіонерів отримають підвищену пенсію… Я знаю, що я це зроблю. Я знаю, що ми це зробимо спільно з коаліцією, з Президентом. Узгодимо всі ці рішення… Якщо я це не виконаю, будь ласка, я готовий піти у відставку».   

Знакова заява. Перше, що звертає на себе увагу — у ній занадто багато «Я». Друге. Прем’єр, мабуть, забув, що «політичну відповідальність» за дії коаліційного уряду несе (або повинна нести), взагалі-то, парламентська коаліція, яка трохи більше ніж рік тому — нехай і «зі скрипом», з третього разу — затвердила програму дій цього самого уряду.   

Цікаво було б дізнатися і те, з якою саме коаліцією прем’єр має намір щось робити «спільно»? Хіба у парламенті все ще є коаліція? Ну і порадіти за Володимира Гройсмана можна. Він, мабуть, — єдина людина в країні, яка впевнена в тому, що станом на 1 жовтня 2017 року прем’єр-міністром України все ще буде Володимир Гройсман. Хоча за свій попередній рік «роботи» уряд перед парламентом так і не відзвітував.   

Це, мабуть, така нова політична реальність по-українськи: при недієздатному парламенті і уряду дозволено бути непідзвітним. Виконавча влада займається самодіяльністю, призначеною для міжнародних кредиторів. Звірятися з думкою народу — не передбачено в порядку денному. 

Віталій СКОЦИК

Сообщить об ошибке — Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter