Олександр Гончаров: Українській економіці слід готуватися до проблем на ринку нерухомості та промисловості

logo


Найбільш волатильними галузями в 2018 році будуть будівництво житлової та комерційної нерухомості, а також сільське господарство та машинобудування.

Саме звідси нам треба чекати найбільшого припливу проблем і насамперед – в банківську систему (тут дедалі більше зростатиме такий аспект, як прямий вплив валютного ризику на банківський баланс; наприклад, позичальники будуть не здатні обслуговувати кредити, або просто – повертати банку борги). Щоправда, є у нас і позитивні рекорди: торік біржовий індекс Української біржі виріс на 80%, а з початку цього року зріс на 12,7%.

З іншого боку, буде зворотний негативний вплив комерційних банків на ці сектори економіки, що відіб’ється на вартості запозичення для позичальника, і це особливо критично для середнього бізнесу. Адже якщо населення ще може дещо коригувати свої потреби, то активний бізнес і виробництво, як правило, оперують за раніше заданою моделлю фінансування. Словом, все йде до того, що нинішня українська система поділу праці, різко ставши дуже хиткою, більше не зможе підтримуватися національною фінансовою системою України.

Тому ми стоїмо перед необхідністю придумати щось нове та нестандартне. Але щоб з’явилося щось інноваційне, його треба починати робити вже в ці перші робочі дні, інакше у нас ростимуть тільки ризики та невизначеність, що й підтверджується з кінця минулого року і з перших днів 2018 року, позаяк проблеми набирають обертів, враховуючи те, що НБУ, як і раніше, намагається використовувати три основні речі: підвищуючи облікову ставку, здійснюючи валютні інтервенції і вводячи валютні обмеження. Та й інфляцію Нацбанк вже досить слабо контролює. Тут також позначається груба помилка фінансово-економічного блоку Кабміну, що він допустив самопідтримувальний тренд у девальвації гривні.

Говорячи начистоту, підприємницькому співтовариству наші фінансові власті вже прямим текстом говорять: “Хлопці, спирайтеся на власні сили, від держави допомоги не чекайте”. Чи не тому від початку 2018 року пухир на ринку нерухомості продовжує здуватися і, відповідно, нестримно зростає число квартир, що виставляються на продаж? Насамперед це або готові до експлуатації новобудови Києва, або ті, що перебувають у стадії завершення будівництва. Зараз власники-продавці не впевнені в завтрашньому дні і тому намагаються забрати гроші, які було вкладено в нове житло.

Ба більше! Іпотечні позичальники сидять по шию в боргах, розуміючи, що не потягнуть навіть ремонт. Отже, люди продають нерухомість, причому далеко не кряжачись із ціною. До всього цього процентні ставки за кредитами давно стали вище сформованих рівнів рентабельності в базових галузях української економіки. Однак виробничі компанії та фінансові установи не працюватимуть собі у збиток. Так, наприклад, якщо в машинобудуванні рентабельність сягає 8-10%, то тому протягом останніх 20 років промислові підприємства з рентабельністю нижче 18-20% у нас у країні просто тихо вмирали.

Але заради правди слід нагадати, що в радянський період українське машинобудування було потужним ядром промисловості СРСР, складаючи в 1990 році в УРСР понад 30% усього промислового виробництва. Щоправда, до 2013 року ця частка впала до майже 10%, а в 2016 році й зовсім знизилася до 5,8%, враховуючи, що самі ці обсяги за період 2014-2017 років скоротилися на 25%. Ось це і є ціна непродуманої та недалекоглядної грошово-кредитної та промислової політики протягом чверті століття українських урядів і більшості складів Верховної Ради.

Отже, кредитні гроші комерційних банків для промислових підприємств і виробничих компаній занадто дорогі. Тому в Кабміні Володимира Гройсмана повинні зрозуміти, що заощадження населення – це зараз головне джерело довгих грошей для проведення економічних реформ, а також основне джерело для фондування української банківської системи та інвестиційний ресурс для реального сектору економіки України. Отже, ключова проблема для нашої економіки – як переспрямувати величезні обсяги заощаджень тонкого шару фінансово заможних топ-чиновників, політиків, силовиків і суддів на внутрішні інвестиції?

Що більше, їх розчарування все більш посилюється через знецінення купівельної спроможності навіть долара та євро у світлі багатомільярдних вливань фінансових коштів на світових ринках. Як приклад для вивчення та застосування ми могли б взяти Туреччину. Там високі й інфляція, й економічне зростання. А у нас економіка стискається передусім через відсутність інвестицій. Кабмін з Верховною Радою також нічого не роблять для розширення внутрішнього ринку колективного інвестування і централізації ліквідності на українському біржовому ринку.

Що конкретно потрібно робити? Сто разів казав: треба стимулювати розвиток українського ринку спільного інвестування, виходити бізнесу на публічні ринки, зокрема з облігаційними позичками. На це нам вказують інвестори з США, КНР та країн Євросоюзу. Торік у ході численних ділових зустрічей у Києві іноземні інвестори неодноразово зазначали, мовляв, якщо ви самі не інвестуєте в українські компанії, то навіщо ми це будемо робити? Наприклад, китайці радили нашим підприємцям вийти на публічний ринок із розміщенням позик корпоративних облігацій (20-25% нехай викуплять внутрішні інвестори, а інший обсяг цінних паперів придбають китайці).

І майже на кожній зустрічі вони з подивом дивилися на наших бізнесменів, які не готові та не знають, як реєструвати проспекти емісій облігацій і тим більше здійснювати IPO. Особливо китайці говорили: ми готові інвестувати, хлопці, але де в обігу ваші цінні папери? Так, час нам стати зрозумілими і відкритими для іноземних інвесторів, інакше надії на їхні інвестиції в 2018 році не виправдаються. Водночас за винятком кількох нардепів, інші законодавці абсолютно не розуміють значення фондового ринку для розвитку української економіки. Що більше “біржа” для них якщо не пусте слово, то просто лайка. Тому вони із завидною впертістю в 2017 році не вносили до зали Верховної Ради проект Закону України “Про ринки капіталу та регульовані ринки”.

А ось в Америці, навпаки, у неділю люди вірять у Бога, а в будні – в біржу. І зірки Голлівуду не залишаються осторонь. Фільм “Вовк з Волл-стріт” у головній ролі з Леонардо Ді Капріо, де його герой Джордан Белфорт, брокер з Волл-стріт, яскраво показав, як завдяки своєму розуму й амбіціям можна домогтися видатних успіхів у світі грошей, починаючи з продажу акцій. А на яких цінних паперах у 2018 році в Україні робити гроші, підтримуючи і розвиваючи промисловість, сільське господарство, а також українські ринки і насамперед нерухомості?

Вибір в Україні, чесно кажучи, поки невеликий. Це корпоративні облігації наших підприємств і компаній і, звісно ж, облігації внутрішньої державної позики, а в індексному кошику Української біржі торгуються акції всього лише 4 емітентів. Зате на ринку акцій США тиждень року, що почався, був найкращим постноворічним тижнем з 2006 року. Зокрема, американський індекс S&P 500 показав найкращий старт з 1987 року. І індекс MSCI world, що відбиває динаміку на ринках акцій в усьому світі, в 2017 році піднявся на 20%, а на початку 2018 року зріс ще на 2,6%. Словом, у світі у людей, як і у фінансово заможних українців, накопичилося багато грошей, і вони готові їх інвестувати. Щасти!