Олександр Гончаров: Для українського бізнесу настає період “дорогих грошей”

logo


Український фондовий ринок у 2018 році буде залишатися дешевим і привабливим. До того ж народні депутати і топ-чиновники повинні чітко розуміти, що інвестиції робляться не на позикові кошти, тобто кредитні, а на власні кошти акціонерних товариств і приватних інвесторів.

У цьому зв’язку треба або випускати акції, або корпоративні облігації українських підприємств і компаній. І найголовніше – нашим державним регуляторам слід активно заохочувати конкурентні і фінансово значущі ринки цінних паперів, а також ф’ючерсів та опціонів на такі базисні активи, як, наприклад, продукція АПК і природні ресурси.

Тому навіть не дуже великий приплив грошей на український ринок, наприклад, зі США або Китаю, може досить позитивно позначитися на котируваннях цінних паперів. Допускаю, що й індекси українських фондових бірж у 2018 році можуть показати істотне зростання. Тим часом на вимогу більшості учасників українського ринку в 2018 році необхідно розробити і прийняти національну програму структурної реформи фондового ринку, яка крім інших розділів включала б Інвестиційний кодекс України, а також концепцію створення Асоціації як самодостатньої і саморегулювальної організації для захисту прав учасників, зокрема трейдерів та інвесторів фондового та строкового ринків.

Але, на жаль, уже понад 10 років народні депутати різних скликань гальмують створення законодавчої бази для розвитку в Україні строкового ринку (ринку похідних фінансових інструментів, на якому укладаються строкові контракти – форварди, ф’ючерси, опціони тощо). Адже у всьому світі такий ринок є одним із найпривабливіших для всіх категорій інвесторів, оскільки обіги біржових торгів за строковими контрактами в десятки разів перевищують обіги базисного активу. Але, виходить, це не потрібно місцевим корупціонерам, невипадково минулого року навіть не було внесено до залу Верховної Ради проект закону України “Про ринки капіталу і регульовані ринки” (№7055).

Але, що робити в такій ситуації? Багато експертів переконані в тому, що треба починати тиснути на нардепів з боку бізнес-спільноти, створивши у нас Українську асоціацію міжнародних інвесторів, яка в подальшому могла б стати саморегулювальною асоціацією (СРО) учасників термінового ринку і бізнесу хеджування за прикладом Національної ф’ючерсної асоціації США (National Futures Association, NFA). У разі успішної реалізації цього проекту з’явилися б у нас великі іноземні інвестори з достатньою ліквідністю для існування в Україні термінового ринку і бізнесу хеджування.

Загалом ці найскладніші завдання нам під силу, якщо при владі будуть компетентні технократи. Інакше, як і раніше, нас чекає животіння і принижене ходіння по світу з простягнутою рукою. Судіть самі, як можна було в XXI столітті благодатну і багату за запасами природних копалин Україну перетворити на злиденну країну-жебрака? Нагадаю, ми посідаємо 4-е місце в світі за запасами природних ресурсів; 1-е місце в світі за розвіданими запасами марганцевої руди (2,3 млрд тонн, або близько 11% світових запасів); 1-е місце в світі за запасами титанових руд; 1-е місце в Європі (6-е у світі за запасами уранових руд; 2-е місце в світі за запасами залізної руди (30 млрд тонн); 2-е місце в світі за запасами ртутної руди; 7-е місце в світі за запасами вугілля (33,9 млрд тонн).

Звичайно, мають рацію наші західні партнери, наполягаючи на тому, що молоде вино не наливають в старі бурдюки, а значить, в Україні повинні збанкрутувати старі інститути, і потім, створивши нові інститути, слід приступати до реального проведення економічних реформ. А поки зменшення впливу бюрократії в бізнесі і лібералізація української економіки просто неможливі, і що б з цього приводу не говорив прем’єр-міністр Володимир Гройсман. Адже створення в Україні біржової “парасольки” зі зрозумілими і справедливими правилами торгів буде означати для топ-чиновників і нардепів кінець відкатів, Куршавелей, “мерседесів”, телефонного права і, навпаки, відкриття цілої низки кримінальних справ.

Ніхто з них при здоровому глузді не хоче йти і голосувати за законопроект “Про ринки капіталу і регульовані ринки”. Важко уявити, що якимось фантастичним чином їх змусять це зробити лідери США і Євросоюзу, особливо на місцях буде жорстокий опір команд наших політичних лідерів. Тому очікую, що 2018 рік буде бурхливим і турбулентним, відповідно, вважаю, по-перше, час потроху виходити з доларів і, по-друге, активніше заходити в цінні папери конкурентних українських підприємств і компаній, наприклад, купувати корпоративні облігації. До речі, американський соціолог, філософ та один із засновників світ-системного аналізу Іммануїл Валлерстайн сьогодні попереджає, мовляв, вірогідний варіант обвалу долара.

Провідні аналітики попереджають, мовляв, наразі дефіцит платіжного балансу США долається за рахунок великих інвестицій з Японії, Китаю і Південної Кореї. У якийсь момент вони виявлять, що ризикують втратити на цьому величезні гроші. Тоді вони перестануть купувати американські казначейські зобов’язання, і долар впаде. Від себе додам, державний борг США вперше минулого 2017 року перевищив 20 трильйонів доларів! Якщо в США такі грандіозні труднощі, то 2018 рік буде для українського бізнесу ще більш важким – для нас наступає період дорогих грошей.

Нагадаю, Нацбанк з 15 грудня минулого року підняв облікову ставку з 13,5% до 14,5%, кредити вже подорожчали. Не сумніваюся, що у 2018 році НБУ буде змушений ще мінімум двічі підвищувати облікову ставку, щоб боротися з новими витками інфляції. Якщо не будемо розвивати український ринок цінних паперів і бізнес для хеджування ризиків, то продовжаться знижуватися обсяги прямих іноземних інвестицій у реальний сектор економіки. Ну, і нарешті, в 2018 році потрібно уважно стежити за рішеннями фінансової влади США, які взяли курс на посилення грошово-кредитної політики, що неодмінно позначиться на підвищенні кредитних ресурсів для країн, що розвиваються, зокрема і для України.

Відверто кажучи, вже й не знаю, що ще має у нас статися, щоб в Україні було створено законодавчу та нормативно-правову базу для розвитку цивілізованого біржового ринку з чесними і зрозумілими для інвесторів правилами гри. Тим часом ринкові ризики в Україні хоча і залишаються високими, але, спілкуючись із західними колегами, розумію, що, перш за все, вони не турбують інвесторів і наших керівників активів. Набагато небезпечніші ризики ринкової інфраструктури, пов’язані з володінням і зберіганням цінних паперів, перереєстрацією прав власності на них, здійсненням операцій і здійсненням розрахунків. І якщо рівень ринкових ризиків визначає рівень прибутку (через що вони не можуть розглядатися як небажані), то ризики інфраструктури нам треба звести до мінімуму спільними зусиллями законодавців, держрегуляторів і безпосередньо самих учасників українського ринку. Тільки в цьому випадку ми побачимо нові потоки грошей іноземних та внутрішніх інвесторів в економіку України.



Читайте также: