“Німецький” газ та “голландське” вугілля: подвійні стандарти української енергетики

logo


Вже понад півтора року в Україні діють дві дивні формули ціноутворення на енергетичні ресурси: природний газ та енергетичне вугілля.

Перша має назву “Німецький хаб+” для газу, друга — “Роттердам+” для вугілля.

Якщо вугільну формулу експерти та журналісти детально проаналізували, то “Німецький хаб+” в інформаційному просторі — табу.

Чи є між ними різниця?

У якій закладена корупційна схема, а в якій — реформа?

Вугілля з “Роттердама”

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), очолювана одіозним Дмитром Вовком, 3 березня 2016 року ухвалила постанову №289 “Про затвердження порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії”.

Цим документом була створена так звана формула “Роттердам+”. Суть її проста.

Ціна енергетичного вугілля, яке спалюють на теплових електростанціях (ТЕС) або теплоелектроцентралях (ТЕЦ), визначається сумою вартості вугілля, сформованої “на підставі середньої ринкової ціни на європейському ринку в основних портах Західної Європи Амстердам-Роттердам-Антверпен”, і вартості транспортування.

Вартість транспортування, яке є віртуальним, має три складові: середня вартість доставки вугілля з портів Амстердам-Роттердам-Антверпен до українського порту, середня вартість транспортування вугілля із судна на склади українських портів та вартість транспортування вугілля залізничним транспортом територією України.

Українські ТЕС і ТЕЦ працюють на двох марках енергетичного вугілля: газової групи (Г) та антрацитової групи (А). “Газового” вугілля в Україні видобувається значно більше, ніж його потребують електростанції. Антрацит видобувається у шахтах окупованого Донбасу, в Росії, ПАР, Австралії та США.

Війна на Донбасі не зупинила торгівлю вугіллям антрацитової групи. Воно успішно вивозилося із зони АТО та постачалося на електростанції України — і на державні, і на приватні, що належать енергетичному холдингу ДТЕК Ріната Ахметова.

Енергетична блокада, яку організували активісти в грудні 2016 року, зупинила “торгівлю на крові”. Енергетичні компанії почали завозити вугілля з ПАР та США, але основний об’єм експортується з Росії і, ймовірно, має походження із зони АТО.

Вугілля в ОРДЛО коштує значно дешевше, ніж на світовій енергетичній біржі, адже воно видобувається у шахтах ДТЕК, а транспортується не з Європи.

Експерти порахували, що за півтора року існування формули “Роттердам+” теплова генерація (ТЕС і ТЕЦ) додатково отримала 15 млрд грн. Ці гроші віддали прості українці, сплачуючи підвищені в рази тарифи на електрику та купуючи товари та послуги, вироблені українськими підприємствами.

Газ з “Німеччини”

Уряд Володимира Гройсмана вирішив не відставати у гонці реформ. 27 квітня 2016 року, на тринадцятий день після свого призначення, він ухвалив постанову №315, якою докорінно змінив ціноутворення на природний газ.

Ідея “реформи” Гройсмана проста: державна компанія “Нафтогаз” повинна продавати газ облгазам для потреб населення та теплокомуненерго, що виробляють теплову енергію для населення, за ціною, ніби цей газ був придбаний на німецькій газовій біржі та доставлений через усю територію Європи до України.

Цією ж постановою уряд зобов’язав державну компанію “Укргазвидобування” продавати видобутий нею газ “Нафтогазу” для вказаних вище потреб населення, виходячи з тієї ж формули. Пізніше вона отримає назву “Німецький хаб+”.

Однак українські державні та півдержавні ПАТ “Укргазвидобування” та ПАТ “Укрнафта” видобувають газ на території України.

 

Як відомо з офіційної звітності “Укргазвидобування”, собівартість українського газу становить 1 305,7 грн (62 дол) за тис куб м, з яких 915,61 грн — це податки. Тобто собівартість українського газу становить 390,09 грн (18,6 дол) за тис куб м.

 

Слід відзначити, що встановлена ціна для “Укргазвидобування” — 1 590 грн (75,7 дол) за тис куб м — повністю покривала вартість видобутку, ренту, інвестиційний розвиток газовидобувних підприємств та норму прибутку.

Натомість уряд з 1 травня 2016 року встановив такі ціни на газ для населення і ТКЕ: 6 879 грн і 6 810 грн за тис куб м, що еквівалентно близько 272 дол.

 

Різниця, яка осідає на рахунках “Нафтогазу” та “Укргазвидобування”, перевищує 70 млрд грн на рік. Ці кошти сплачують або громадяни із власних кишень, або держбюджет у вигляді субсидій, що теж є кишенею громадян.

Корупція чи реформа

Навіть поверхневий аналіз обох формул ціноутворення дозволяє зрозуміти, що кінцевою їх метою була не модернізація вітчизняних теплових станцій, не нарощування видобутку природного газу, а просте створення додаткових фінансових потоків, які можна направити у правильному для себе напрямку.

Формулу “Роттердам+” експерти називають корупційною, а Національне антикорупційне бюро порушило кримінальну справу та обшукало офіс НКРЕКП.

Між ухваленими НКРЕКП та Кабміном постановами щодо формул “Роттердам+” та “Німецький хаб+” складно знайти принципову різницю. Проте одну називають корупційною і порушують щодо неї справи, а про іншу говорять як про найбільшу реформу і пропонують присвоїти її учасникам звання Героя України.

Що б не казали експерти, очільники державних підприємств та політики, кожен українець відчув дієвість нововведень в енергетиці і може зробити для себе висновок про їх суть: реформи це чи подвійні стандарти.

Олександр ТРОХИМЕЦЬ, керівник ГО “Київська регіональна енергетична асоціація”, директор компанії “Топ енерго”, радник голови партії “Батьківщина” Юлії Тимошенко



Читайте также: