Негативний досвід залишається на довгий час – топ-менеджер ЄБРР про український інвестклімат

logo


Нещодавно авторитетний міжнародний журнал Institutional Investor назвав Україну однією з найцікавіших країн для інвесторів в регіонах Європа, Близький Схід і Африка.

До такого висновку у виданні прийшли на підставі опитування понад 200 керівників інвестиційними фондами у ста п’ятдесяти чотирьох країнах світу. 32 відсотки з них вказали, що Україна стоїть у них на першому місці в списку країн, де б вони хотіли вивчити можливості для інвестування.

Видання зазначає, що це радикальна зміна настроїв бізнесу з того моменту, коли три роки тому інше впливове видання, The Financial Times, написало, що інвестори охолонули до України через політичну нестабільність.

Втім, насправді ситуація не така гарна, як може здатися на перший погляд. Адже більшість інвесторів, які зацікавлені в Україні, представляють так звані хедж-фонди, тобто ті, що вкладають у дуже ризиковані бізнеси, тому що сподіваються зірвати великий куш. Та ще й компанії ці переважно з Росії та країн СНД.

Згідно зі звітом ЄБРР Transition Report за 2016-2017 роки, в якому фігурують 30 молодих демократій Східної Європи і Центральної Азії, лідерами з трансформації економіки є Естонія, Польща і Словаччина, а Україна посіла лише 20 місце.

Тобто в ЄБРР вважають, що ми застрягли в минулому і це причина, через яку великі консервативні інвестори не хочуть йти в Україну. Як це впливає на нашу економіку, ми запитали у директора цієї організації в країнах Східної Європи і Кавказу Франсіса Маліжа.

– Нещодавно президент Порошенко сказав, що ми вже подолали економічний шок, ми вийшли з цього стану, і якщо Росія не зробить нам щось погане, ми продовжимо відновлювати наш добробут. А як ви бачите ситуацію в економіці України?  

– Немає сумнівів, що стан економіки набагато кращий, ніж можна було спостерігати ще два-три роки тому. Ми бачимо, що економіка України почитає відновлюватися і потроху зростає. Зараз питання в тому, як швидко вона повністю відновиться і вибереться з того шоку, коли економіка втратила 20% ВВП. Тому ми повинні побачити, що вона нарощує темпи, ми повинні побачити правильне середовище, темпи зростання в 5-8% на рік. Ось до цього повинна прагнути Україна. Вона повинна надолужити згаяне, як Польща чи інші східноєвропейські країни. А щоб зрушити з 2-3% щорічного зростання економіки до 7-8%, необхідно розблокувати інвестиції. Будь-які інвестиції – з боку іноземців, українців – в Україну. Для цього необхідно виконати велику роботу із бізнес-середовищем. З точки зору зростання, це правда – ми подолали кризу. Але з точки зору реформ, попереду ще багато роботи.

– Я читав статтю на основі вашої Доповіді про процес переходу. Було 40 молодих демократичних країн, і ви оцінювали прогрес, досягнутий в плані реформ. Україна була на 20 якомусь місці, після Росії, Албанії, Вірменії. Чому це відбувається в Україні, чому ми настільки повільні? Які основні фактори вплинули на наше таке низьке місце в рейтингу?

– Очевидно, що останні 26 років Україна не йшла шляхом реформ. Намагалися провести реформи, потім щось не вдалося, знову намагалися, і знову невдачі. І весь цей час ми бачили розвиток того, що люди називають олігархічною економікою в країні. В результаті сформувалася непрозора структура економіки, коли закони пишуться для зацікавлених груп і т.д. Дуже складно скасувати все це. Реформувати економіку зараз набагато складніше, ніж 26 років тому, коли потрібно було лише поміняти структури планової економіки, які залишилися після СРСР. Але зараз це не просто зробити. Процес не був повністю завершений. Плюс, треба відмотати 26 років вибудовування цієї економічної моделі, яка встановлює свої обмеження. Вона підходить всього декільком людям, а не переважній більшості інших людей у країні. Тому причина, через яку Україна можливо не досягла такого ж прогресу, як інші країни, це базові характеристики сучасної економіки: верховенство права, система судів, прозорість.

– Ми багато чули про значний прогрес, досягнутий за останні три роки. Ви його помічали?

– Так, звісно. Досягли великого прогресу. Якби ми сиділи з вами три роки тому і ви запитали б мене про прогноз, де буде Україна зараз, я був би менш оптимістичним і сказав би, що Україна досягне меншого, ніж вона фактично змогла. Ми перевершили очікування. Банківську систему очистили. В значній мірі енергетичний ринок був істотно реформований. Валюта стабілізувалася. Вона знецінилася, але вона перейшла від нестабільного і нереалістичного рівня до стійкого стану. На мою думку, країна сильно відстає у реформуванні бізнес-середовища, щоб зробити його полем рівних можливостей. Якщо ви хочете інвестувати в Україну, будучи українцем або іноземцем, ви повинні відчувати, що у вас є шанс. Це не повинно залежати від ваших зв’язків. Це повинно залежати від якості продукту, який ви пропонуєте.

Але сьогодні не вистачає довіри. Інвестори не впевнені в Україні, незважаючи на потенціал, незважаючи на реальні і великі можливості. Тому що це бізнес-середовище – корумповане і недостатньо реформоване. Яскравим прикладом є приватизація міноритарних пакетів Обленерго, яка проходила за правилами, які дуже-дуже далекі від міжнародних стандартів. Дуже низькі стандарти. Відсутність прозорості, застаріла система оцінювання, яка не відображає регуляторне середовище, і, звичайно, те, що бачили всі – один учасник. І передбачувано, що ця компанія і є власником мажоритарного пакету.

– Що показала інвесторам ця приватизація міноритарних пакетів акцій?

– На даний момент було подано чіткий сигнал, що приватизація в Україні не для сторонніх. Вона не відкрита. Якісь постійні домовленості на стороні. Це втрачена можливість повернути Україну на карту інвесторів.

– З іншого боку, президент і уряд говорять, що до нас приходять інвестори. Наприклад, японські компанії. Вони відкривають заводи по всій Україні, кілька десятків. Вони приходять і кажуть, дивіться як все здорово. Ви говорите зворотне. Як ви можете прокоментувати це?

– Люди намагаються завжди приходити і приходять. Багато в чому це залежить від галузі. Наприклад, ці люди приходять в аграрний сектор, в автомобільний сектор. Але ситуація далека від того, що могло бути, якби бізнес-середовище було кращим. Зрозуміло, завжди можна навести приклади. Питання, чи вистачає інвестицій в економіці для її зростання, щоб добробут людей було кращим. А відповідь буде однозначно ні, недостатньо. Це не нуль, але їх недостатньо.

– Чи є якісь конкретні речі, які відлякують інвесторів. Можливо в минулому році або в цьому. Чи траплялося щось, що реально відлякувало інвесторів?

– Інвесторів лякає захист прав власності. Ви приходите, інвестуєте, потім рейд на вашу компанію – і ви все втрачаєте. Щось оскаржити занадто складно. Я зустрічаюся з групою іноземних інвесторів, в кімнаті 30-40 осіб. Я їм кажу, приходите інвестувати в Україну, тут такі можливості. Але в кімнаті є одна людина, у якої були проблеми п’ять років тому, і він до цих пір бореться за свої права в судовій системі. І він скаже, можете говорити, що в Україні пройшли реформи, але ось що трапилося з моїм заводом.

Такий негативний досвід залишається на довгий час. І якщо ви не вкажете на значні покращення і не скажете, що так, у вас були проблеми, але, дивіться, в бізнесі відбулися значні зміни, тут нова система судів, і новий генеральний прокурор! І новий генпрокурор реально вирішив проблему. Він подивився справу, встановив факт шахрайства, знайшов шахраїв. Тоді інвестор буде щасливий і скаже всім друзям і партнерам. Але, найчастіше, коли я їду за кордон і намагаюся переконати людей інвестувати в Україну, перше ж питання, яке мені задають, стосується попередніх справ, які до сих пір не вирішені.  

– Яку суму фінансування ваша організація забезпечила в цьому році для України?

– Мені здається, в цьому році ми поки інвестували не так багато, як хотілося б, близько 200 млн євро в Україні. Однак, скоро буде кілька великих інфраструктурних проектів у державному секторі.

І ще, хотів би прояснити, у нас великий проект з Нафтогазом на постачання газу на зиму. Ми допомагаємо Нафтогазу закупити газ, щоб пережити зиму. Це револьверний кредит на $300 млн доларів, який був підписаний кілька років том,у і він не вважається новою інвестицією, хоча кошти виділяються щорічно.

Я сподіваюся, що сума виросте в цьому році. У нас є великі проекти, наприклад, з Укрзалізницею, ми працюємо з муніципалітетами, а також із приватним бізнесом. Наприклад, інвестуємо в агробізнес. Ми також розвиваємо фінансування в національній валюті. Це дуже важливо. Адже, з одного боку, ми розвиваємо місцевий ринок капіталу, щоб було доступное фінансування в національній валюті. З іншого боку, це допомагає підприємцям не брати на себе валютні ризики. Якщо вони беруть у нас в позики в доларах або євро, вони і віддавати повинні в доларах або євро. А тоді вони беруть на себе ризик подальшої девальвації. Якщо вони беруть в позики в національній валюті, то процентна ставка може бути вищою, але немає валютного ризику. І я думаю, що це шлях вперед.

– Але 300 – млн це все одно невелика сума для вашої організації. Чому так мало? Чому ви не можете надати набагато більше?

– Одна з причин – ми не бачимо великої кількості інвесторів, особливо нових інвесторів. Є люди, які дивляться на Україну. Але ми поки не бачимо істотної кількості рішень про інвестування в Україну.

– Ви могли б розкрити якісь подробиці майбутніх проектів?

– Будуть проекти також в сфері громадського транспорту та в енергетичному секторі.

– Ви могли би більше працювати з інфраструктурою – дороги, мости?

– Звісно, ми можемо. Їх вже фінансують через інші проекти. Але ми готові і хочемо робити більше з муніципалітетом Києва, наприклад.

– Ви могли б розповісти трохи більше про ваше фінансування в національній валюті?

– Це залежить від клієнта і проекту. Немає єдиного правила. Нам часто задають це питання, але все залежить від того, як надовго вам потрібні гроші, в якому секторі, і хто ви в плані фінансових характеристик. Ставка може дуже різнитися. Зараз люди говорять, що процентна ставка висока. І це правда.

– Ніхто не може собі це дозволити.

– Але це через високу інфляцію. Якщо у вас інфляція 10-20%, то ви будете платити близько 20% або менше, якщо ви хороший клієнт. У багатьох країнах ми бачимо розвиток фінансування в національній валюті, коли починається зниження інфляції. Якщо ви банк і можете позичити гроші уряду під 10-15%, то навіщо вам шукати клієнтів, місцеві банки, якщо ви можете отримати 15% від уряду. І все, що вам необхідно, це один секретар і один скарбник. Навіщо вам шукати компанії, вести переговори, переконувати клієнтів – навіщо? Щоб заробити ще 2-3%? Якщо ви бачите, що процентна ставка знижується в країні, інфляція знижується, то банки говорять: «Ой, ми вже не заробляємо стільки, скільки заробляли раніше, даючи в кредит уряду». Тоді вони починають прикладати більше зусиль, щоб давати гроші корпораціям і малому бізнесу.

– Отже інфляція є ключовим фактором. Що робити з інфляцією?

– Допомагає хороша макроекономічна політика. Коли Центробанк керує монетарною політикою, а Міністерство фінансів контролює, щоб бюджет не виходив за розумні рамки, дефіцит не виходив за розумні рамки, це допомагає знизити процентні ставки. І, зрозуміло, ринок капіталу повинен бути більш розвиненим.

– Можете розповісти трохи більше про плани вашого банку з випуску облігацій в національній валюті?

– Ми шукаємо можливості. Питання в ціні. Тому ми стежимо за ринком і чекаємо моменту, коли зможемо почати випускати облігації. Знаєте, ми робили це в багатьох країнах. Ми завжди починаємо з короткострокових (приблизно 1 рік). А потім виходимо на ринок, знаходимо клієнтів, які готові брати кредити у нас. Потім, можливо через кілька місяців, починаємо випускати облігації на 2 роки, потім – 3 роки. Ще через рік – на 5 років. Таким чином поступово створюється довгостроковий ринок капіталу.

– Який, на вашу думку, стан ринку зараз? Коли він реально почне випускати облігації? Ринки непередбачувані?

– Він ненадійний, але ми впевнені, що хочемо зробити випуск облігацій. Ми робили це в багатьох інших країнах, де ми працюємо. Тому немає причин, чому ми не зможемо зробити цього в Україні. Я знаю точно. Тільки не можу сказати вам, коли саме це станеться.

– Ви можете розповісти нам про ті речі, в яких ви впевнені в Україні, про вірні можливості, які ви можете реалізувати цього року або в наступного. Конкретно, що ви збираєтеся робити?

– Я думаю, ми продовжимо пильно стежити за сільським господарством і агробізнесом. Зараз йде бурхливе обговорення земельної реформи. Незалежно від того, відкриє земельна реформа можливості для фінансування сільського господарства чи ні, я впевнений, що будуть продукти в цьому секторі. Ми бачимо клієнтів, які розвивають своє виробництво. Я недавно зустрічався з клієнтом в Харкові, чий завод перевантажений, оскільки йому надходить дуже багато замовлень. Вони експортують в Росію, але також і на західноєвропейський ринок. І вони хочуть побудувати новий завод, а ми збираємося профінансувати цей новий завод, але нам ще потрібно домовитися з ним про ціну та умови. Але я з радістю профінансую розширення. Ось такі проекти нас очікують. Ми також зацікавлені сьогодні в IT-галузі. Я думаю, це пріоритетні напрямки на найближчі місяці. Також інфраструктура, особливо коли приймуть закон про концесії. Я думаю, підвищиться інтерес до таких об’єктів, як порти, аеропорти і т.д.

– Дороги?

– Дороги також. У нас великий проект по дорогах з Укравтодором. Він досить інноваційний в тому плані, що оплата підряднику залежить від якості доріг. Тобто оплата на основі результату. Не від кількісті бетону або асфальту, вилитих на дороги, а від рівня задоволеності водіїв і стану дороги, а це хороша концепція. І ми хочемо робити більше таких проектів. Також для нас важливою є співпраця із залізницею. Оскільки, наскільки я розумію, наявність залізничного транспорту, особливо в період збору врожаю, це один із ключових факторів для розвитку експортного потенціалу. Особливо це стосується експорту зерна з України. Для країни, яка експортує залізну руду, зерно, дуже важливо, щоб залізничні перевезення не були слабким місцем в системі.

– Як виглядають ці проекти в порівнянні з проектами в інших країнах, за які ви відповідаєте? Ми серед лідерів із фінансування чи серед аутсайдерів?

– Не аутсайдери. Якщо порівняти Україну з іншими країнами, за які я відповідаю, я скажу, що це залежить від галузі. Приватний сектор у сільському господарстві України – це передовий сектор. Управління інфраструктурою – не найкращий. Ми намагаємося підтягнути його. Банківський сектор, переживши дуже велику кризу, починає приходити до тями. І ми почали робити дуже хороші речі з банками в Україні. Як ви знаєте, ми інвестували в кілька банків у минулому – Укрсиббанк і Райффайзен банк Аваль – як акціонери. І ми хочемо рухатися вперед, коли економіка знову підніметься. Ми можемо запустити програми кредитування для малого та середнього бізнесу. Наші програми з розширення доступу до фінансових послуг, кредитування проектів, що просуваються молоддю, підприємцями-жінками. У цьому я бачу потенціал. Може не в найближчі кілька місяців, але в довгостроковій перспективі.



Читайте также: