Дрони над полем

logo


Аграрії створюють власний повітряний флот

Сільськогосподарська авіація напрочуд швидкими темпами відроджується на Херсонщині. Та якщо раніше її склад поповнювали літаки Ан-2 й вертольоти Мі-26 часів Союзу, то тепер їх місце багато в чому займають безпілотні літальні апарати. Вже сьогодні вітчизняні виробники, які конструюють дрони з вітчизняних матеріалів, але з двигунами виробництва США, Канади, Китаю, пропонують місцевим хліборобам цілу лінійку БПЛА — від мініатюрних квадрокоптерів за 1,8 тисячі гривень аж до літачків із розмахом крила у три метри за 4,5 тисячі доларів. Але завдяки тому, що дрони можуть виконувати цілу низку завдань, витрати на себе вони швидко «відбивають».

Дрон обстежує стан посівів на дослідних ділянках Інституту зрошуваного землеробства НААН України (Херсон).

 

Керівник проекту з виробництва БПЛА Олександр Квітка запускає свій міні-літачок.

Безпілотники — умільці на всі руки

— Шість наших моделей безпілотників можуть контролювати стан посівів, рівень вологи у ґрунті, охороняти врожай, вносити добрива та інсектициди на окремих ділянках, і навіть випускати над полями трихограму — «мисливця» на комах-шкідників, — із стриманою гордістю розповідає керівник проекту з розвитку безпілотних технологій Олександр Квітка. — Звичайно, можливості дронів дещо обмежені — за виліт такий апарат може обробити лише два-три гектари угідь, оскільки його вантажопідйомність обмежена каністрою із десятьма літрами хімікату. Але й вартість експлуатації дрону значно нижча, ніж великого літака. А ще він точніший — розбризкає дорогий гербіцид чи добриво саме над полем, і не зачепить сусідню лісосмугу, не «випалить» овочі та фрукти на суміжних із полями городах місцевих жителів.

«Бджілка» на варті

Можливості безпілотників у аграрній сфері селяни потроху «розкуштовують». Користь від них фермери та директори великих сільгосппідприємств відчули, насамперед, у сфері безпеки. Адже середній дрон тримається у повітрі протягом двох-трьох годин, і спроможний пролетіти відстань за маршрутом протяжністю у двісті кілометрів. Таку ж територію на землі може контролювати лише ціла бригада охоронців на одній-двох автівках. Оплата їхньої праці та пальне для машин у рази перевищує витрати на експлуатацію того ж квадрокоптера, тому грошей на «власний повітряний флот» представники аграрного бізнесу перестали шкодувати. І чим більше крадуть врожай (а на Херсонщині впродовж останніх років це стало справжньою пошестю), тим більше коштів хлібороби вкладають у його оборону. Так, квадрокоптер злодія не затримає, але зафіксує на відео обличчя лихочинців, номери та марки їх машин, сам факт злодіяння, тож поліція значно легше й швидше відшукає крадіїв та притягне їх до відповідальності.

Утім, досвід підказує власникам «малої авіації» не вимагати від неї занадто багато.

— Придбали дрон торік, і пересвідчилися, що як «контролер» стану посівів тощо він просто незамінний. Але те, що з нього можна ефективно та дешево обробляти поля — це міф. Хіба що йдеться про невеликий клаптик земель, — остерігає колег директор господарства «Асканійське» у Каховському районі Херсонщини Віктор Найдьонов. — Навіть найпотужніший «цивільний» дрон потягне максимум 50-літрову каністру із рідким добривом. Але на гектар часом треба вносити 100—150 літрів цієї речовини. То скільки ходок треба зробити безпілотникові, аби підживити лан хоча б у сотню гектарів? Неважко підрахувати, що такий обробіток може затягнутися не на години, а на тижні, чого підприємство не може собі дозволити — тут навіть потужностей дельтаплану буде обмаль.

Утім, моторчики дронів над посівами у південних степах гудуть дедалі частіше. Селяни кажуть, що такі звуки нагадують їм гудіння бджолиного рою. Може, це й не випадковий збіг — як від працелюбних бджіл, так і від безпілотників користь чимала.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.

Фото автора.

Херсонська область.