Чим небезпечний популізм навколо трудової міграції

logo


Незважаючи на загрозливу кількість громадян, які їдуть працювати закордон трудова міграція в Україні знаходиться поза сферою управління держави. Чим це насправді загрожує і чому квітне популізм? Про це в блозі НВ.Бізнес пише Ольга Макогон.

Трудова міграція українців є однією з найбільш гостро обговорюваних проблем, особливо при погіршенні економічної чи політичної ситуації в країні. В інших випадках ця тема цікавить лише вузьких спеціалістів. На сьогодні трудова міграція стала явищем об‘єктивної дійсності та предметом дискусії світових лідерів. Проте навіть Міжнародна організація праці констатувала, що політичні дебати на тему міграції часто ґрунтуються на помилкових уявленнях про взаємозв‘язок між зайнятістю, міграцією та розвитком.

Дійсно, популізм, помилкові уявлення та правовий нігілізм лише ускладнюють управління трудовою міграцією в Україні. І це коли сутність трудових відносин трансформується з шаленою швидкістю. А представники працівників та роботодавців з такою ж швидкістю віддаляються від вироблення рішень, яких терміново потребує сфера зайнятості. Визнання численних викликів досі не має жодного зв‘язку з управлінням трудовою міграцією, з прагненням поширити на громадян України свободу пересування працівників, що є одним з головних стовпів внутрішнього ринку Європейського Союзу.

Читайте також: Голос із мурашника: проблеми внутрішньої міграції

Масова трудова міграція українців закордон є наслідком численних негативних соціально-економічних факторів. А трудова міграція іноземців до України поки що залишається закритою темою, що розглядається як складова частина загальної міграційної політики, пріоритетом для якої є законність підстав перебування іноземців в Україні. Подібний підхід до реалізації державної міграційної політики є обмеженим, оскільки осторонь залишається врегулювання питання зовнішньої трудової міграції громадян України, а Закон України Про зовнішню трудову міграцію виконується неефективно.

Відсутність спеціалізованого підходу до управління трудовою міграцією в рамках реформування сфери зайнятості населення призводить до розмитості цілей та відсутності результатів. Як наслідок – вже через декілька років трудова міграція іноземців до Україні здетонує та зачепить усі сфери економіки, а Уряд змушений буде повернулися до питання протекціонізму ринку праці в інтересах громадян України.

Незалежно від обраного підходу, економіка України завжди потребуватиме працівників певної спеціалізації чи кваліфікації, попит на яких не зможуть задовольнити українці, які поїхали на заробітки. Замкнене коло! Проблема ускладнюється вимогами міграційної безпеки та виконанням зобов‘язань перед Європейським Союзом. В Україні при прийнятті рішень не можна не враховувати підхід ЄС до управління міграцією, адже розв‘язання міграційної кризи залишиться пріоритетом протягом найближчих років.

Що впливає на трудову міграцію

Трудову міграцію як складову частину сфери зайнятості населення ми звикли розглядати через ризики та негативні наслідки, які її супроводжують. Перш за все, серед існуючих проблем називають: невідповідність компетенцій працівників сучасним вимогам економіки; неспроможність роботодавців запропонувати працівникам умови та оплату праці, що можуть конкурувати з європейськими; неузгодженість вакансій, що оприлюднюються через державні центри зайнятості або приватні агентства зайнятості, з інтересами та потребами працівників і роботодавців; сірий та неконтрольований ринок залучення українців на роботу до інших країн; пасивність і відсутність ринкових механізмів та підходу до реалізації державної політики у сфері зайнятості населення з боку державної служби зайнятості.

Читайте також: Сім основних викликів для світової економіки

Численне обговорення загальних проблем, пов‘язаних з підготовкою спеціалістів, з розвитком економіки, з демографічним станом, що враховують аспекти наявної соціально-політичної кризи, жодним чином не породжує якихось рішень. Тому і розквітає популізм.

Небезпечна реклама

Перше, про що варто сказати, — реклама зовнішньої трудової міграції. Якщо звернути увагу на численні оголошення, позиції та заяви на тему трудової міграції українців, то ми переважно споживаємо інформацію про високі заробітні плати за кордоном, про політику залучення іноземців на ринок праці інших країн і про те, яку важливу роль відіграють українці для розбудови економіки інших держав. Навіть у політиків це є звичною риторикою.

У той же час практично не проводяться публічні дискусії та обговорення щодо планів та дій Уряду для розвитку сфери зайнятості населення в Україні, для утримання працівників на національному ринку праці. Так само роботодавці поки що не перейшли до активних дій, щоб утримати українських працівників. Вичікувальна позиція характерна як для державних органів, так і для бізнесу.

Може скластися враження, що лише за кордоном на українців чекають можливості для професійного розвитку та заробітку. Але це зовсім не так. Більшість громадян України виїжджають за кордон нелегально, свідомо ризикуючи, або стають жертвами торгівлі людьми. Низький рівень правової культури та тотальна недовіра до офіційних органів створює сприятливі умови для роботи недобросовісних посередників.

Недобросовісні посередники

Досі звичним явищем є оплата самими працівниками послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, що прямо суперечить міжнародному законодавству. Недобросовісні посередники навіть можуть мати ліцензію, але оплату за свої послуги стягують з працівників, а не іноземних роботодавців. Адже чинний Закон України Про зайнятість населення надає право на отримання оплати послуг після підписання акту без уточнення платника. Така норма прямо порушує конвенцію Міжнародної організації праці про приватні агентства зайнятості, відповідно до якої послуги приватних агентств зайнятості мають оплачувати виключно роботодавці, навіть при посередництві у працевлаштуванні за кордоном.

Читайте також: Казанський: Європа, що потерпає від навали мігрантів, – облудна ілюзія

Іноді посередники вводять в оману потенційних трудових мігрантів, надаючи замість послуг з посередництва у працевлаштуванні звичайні інформаційно-консультаційні послуги, що звільняє таких посередників від відповідальності за свої дії. Будь-яка інформація та консультації щодо працевлаштування за кордоном мають надаватися безоплатно. На жаль, громадяни України не дуже обізнані у цьому. Подібна практика, так само як і стягнення коштів за оформлення транспортних, візових та дозвільних документів, «продається» громадянам як щось звичне, але це прямо порушує чинне законодавство та міжнародні договори. Відсутність скарг від самих громадян обмежує можливості притягнення до відповідальності посередників та осіб, які шахрайськими діями порушують права українських робітників.

Ми постійно спостерігаємо дискусію про відсутність перспектив працевлаштуватися в Україні та можливостях себе реалізувати тільки за кордоном. Численні промоції європейського ринку праці призводять до реакції найменшого супротиву – люди навіть не намагаються працевлаштуватися в Україні. В окремих випадках посередники маніпулюють емоціями тотальної недовіри до держави. Це призводить до того, що громадяни навіть не намагаються перевіряти інформацію про посередників, а також про особливості регулювання працевлаштування у відповідній країні, наслідком чого є торгівля людьми.

Неефективність роботи державних органів, які мають повноваження у сфері управління трудової міграції, призводить до надмірного популізму у зазначеній сфері, надаючи зацікавленим особам додаткові аргументи щодо переваг працевлаштування за кордоном. Держава поки що програє цю боротьбу. Самі роботодавці також не вживають конкретних дій.

Усе це є відлунням зручної позиції — покладення тотальної відповідальності на державні органи, залишаючи лише право вимоги за суб‘єктами ринку праці. Але якщо змінити вектор формування політики управління трудовою міграцією, чи готові суб’єкти ринку праці, включаючи працівників та роботодавців, до того, що держава проявить волю до формування нового підходу до управління трудовою міграцією з відповідними правовими та економічними наслідками? Впевнена, що ні. Навпаки, звинувачень буде надходити набагато більше, аніж коли державу звинувачують у пасивній позиції. Тим не менш, Стратегія державної міграційної політики України до 2025 року, а також робота над новим законопроектом про сприяння продуктивній зайнятості стають підставою для започаткування нового підходу до управління трудовою міграцією.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram